Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Але польські елементи не затемнили народної основи мови <g/> : вони посіли тільки місце тих великоруських елементів <g/> , які неминуче вдерлися б при широкому й вільному розвитку малоруської письменности на Україні <g/> »3. </p><p> Але незалежно від того усвідомлення чи неусвідомлення суті справи передові кола українського суспільства вже тоді розв'язали для себе недвозначно питання напряму розвитку української літературної мови <g/> .
doc#9 А вивчення поглядів Лесі Українки на розвиток літературної мови і аналіза мови її творів доводять зовсім інше <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , ставити знак рівности між мовою її творів і мовою робіт М. Грушевського було б безглуздо — і то не тільки і не стільки через різницю в їхніх поглядах на питому вагу галицьких елементів у літературній мові ( <g/> а ця різниця <g/> , безперечно <g/> , була <g/> ) <g/> , а й передусім через принципову відмінність багато в чому мови історично-наукової праці від мови художнього твору <g/> , та ще й писаного віршовим діялогом <g/> … </p>
doc#9 <p> У попередньому розділі ми вже наводили висловлення Лесі Українки <g/> , з яких видно <g/> , що вона була принциповою прихильницею діялектної многоосновности літературної мови <g/> , а отже <g/> , практично не була супротивником використання в літературній мові галицьких елементів <g/> .
doc#9 В. Сімович згадує про Лесю Українку <g/> : « <g/> Тут ( <g/> щодо літературної мови <g/> ) Леся Українка виявляла великий лібералізм <g/> , а проте вважала <g/> , що М. Грушевський аж надто вже свою мову погаличанив <g/> »1. Як і в Олени Пчілки <g/> , « <g/> західна <g/> » орієнтація в мові в'язалася в Лесі Українки з прийняттям так званих « <g/> польонізмів <g/> » <g/> , — себто в даному випадку слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , але здавна й широко вживаних українським народом <g/> .
doc#9 Для П. Куліша західноукраїнські мовні елементи <g/> , поскільки вони в його творах з'являлися <g/> , були тільки виявом шукання абстрактної лексики <g/> , щоб цим надолужити прогріхи <g/> , недостатню в цій частині розвиненість і розгалуженість тогочасної української літературної мови <g/> .
doc#9 Але і в нього на першому пляні експериментування <g/> , запровадження до літературної мови свіжого <g/> , подеколи навіть з осугою легкої екзотичности мовного матеріялу <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 І тільки через те <g/> , що далеко не завжди ми спроможні при теперішньому стані діялектології провести чітку межу між галицьким і волинським у лексиці й синтаксі <g/> , ми з обережности оперуємо тут загальнішим і менш окресленим терміном « <g/> західноукраїнські мовні елементи <g/> » <g/> , підкреслюючи водночас <g/> , що Леся Українка була провідницею до літературної мови і багатьох ( <g/> звичайно <g/> , гострокритично добираних <g/> ) суто галицьких мовних елементів <g/> . </p>
doc#9 При цьому з нашого розгляду вилучаємо ранні твори письменника <g/> , де можна припускати несвідоме використання галицьких мовних елементів <g/> , а мимовільну данину рідній подільській говірці <g/> , як вилучаємо теж і « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> , де галицькі мовні елементи ( <g/> власне гуцульські <g/> ) впадають в очі кожному <g/> , але де вони зумовлені не загальною програмою розвитку літературної мови <g/> , а специфічним стилізаційно-мистецьким завданням <g/> .
doc#9 Тут уже в жадному випадку не можна говорити ні про традиції старовеликоукраїнської літературної мови <g/> , ні про данину М. Коцюбинського рідній подільській говірці <g/> .
doc#9 Ні <g/> , як правило <g/> , маємо тут справу із свідомим запровадженням до літературної мови галицьких мовнихіу здобутків <g/> , із свідомим збагачуванням нашої літературної мови <g/> .
doc#9 Ні <g/> , як правило <g/> , маємо тут справу із свідомим запровадженням до літературної мови галицьких мовнихіу здобутків <g/> , із свідомим збагачуванням нашої літературної мови <g/> .
doc#9 Але сполучати загальноприйняту основу української літературної мови з тими галицькими мовними елементами <g/> , які йому здавалися доцільними <g/> , потрібними <g/> , чимсь цінними <g/> , він <g/> , очевидно <g/> , вважав за свій обов'язок письменника й українського громадянина <g/> .
doc#9 Як і Леся Українка <g/> , М. Коцюбинський і в своїх поглядах ( <g/> згадаймо подані вище спогади М. Чернявского <g/> ) <g/> , і в своїй практиці був прихильником діялектної многоосновности української літературної мови <g/> , вимішування в літературній мові елементів різнодіялектного походження <g/> , а серед них не на останньому місці й елементів галицького походження <g/> . </p>
doc#9 <p> М. Коцюбинський і Леся Українка робили це може найталановитіше <g/> , але принципово такий самий підхід ми знайдемо і в мові Миколи Вороного <g/> , Гната Хоткевича <g/> , Миколи Чернявского — цих <g/> , на думку І. Нечуя-Левицького <g/> , найбільших « <g/> галичанизаторів <g/> » тогочасної української літературної мовиv <g/> .
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .
doc#9 <p> Зате не підлягає жадному сумніву величезна роля української школи <g/> , що саме постає в ці роки <g/> , в закоріненні у народну гущу здобутків української літературної мови попереднього періоду <g/> .
doc#9 Книжка здебільшого сприймається пасивно <g/> , школа вимагає від кожного учня активного засвоєння <g/> , тим-то не можна переоцінити значення школи ні для стабілізації літературної мови взагалі <g/> , ні для прищеплення вироблених перед тим у розмірно вузькому колі людей норм української літературної мови в ті роки <g/> . </p>
doc#9 Книжка здебільшого сприймається пасивно <g/> , школа вимагає від кожного учня активного засвоєння <g/> , тим-то не можна переоцінити значення школи ні для стабілізації літературної мови взагалі <g/> , ні для прищеплення вироблених перед тим у розмірно вузькому колі людей норм української літературної мови в ті роки <g/> . </p>
doc#9 <p> Українська школа <g/> , військо <g/> , адміністрація — все це несло в народ здобутки української літературної мови попередніх років <g/> .