Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Чи помітили ви <g/> , давши вашу « <g/> Перверсію <g/> » до друку або ще не дававши <g/> , хто був одним з ваших попередників у подорожі <g/> , принаймні до Верони ( <g/> далі якісь тогочасні чорти понесли його на захід <g/> , до Генуї <g/> ) <g/> .
doc#11 Любо побачити <g/> , як хвалькувато — бубаїстичний тон переходив у нього ( <g/> і у вас <g/> ) і перейшов у — хай і далі в іронізмі — у ніжний <g/> , захоплений <g/> , закоханий <g/> , а надто в спогаді-нарисі — есеї про Мюнхен ( <g/> перед Італією і <g/> , мабуть <g/> , перед романом <g/> ) — друкованому в « <g/> Перевалі <g/> » <g/> , 1993 <g/> , 1 ( <g/> і скількома людьми читаному <g/> ?
doc#11 Не написано <g/> , але хай і далі грає іскрометне шампанське ( <g/> місцевого виробу <g/> ) <g/> , шумує <g/> .
doc#12 : вчорашній <g/> , справжній <g/> , а далі такі головніші прикметники <g/> : братній <g/> , будній <g/> , верхній <g/> , вечірній <g/> , всесвітній ( <g/> але освітній і освітний <g/> ) <g/> , городній <g/> , давній <g/> , дорожній <g/> , достатній <g/> , дружній ( <g/> дружня держава <g/> , — але і дружний — дружна робота <g/> ) <g/> , житній <g/> , задній <g/> , західній <g/> , крайній <g/> , кутній <g/> , літній <g/> , майбутній <g/> , могутній <g/> , мужній <g/> , нижній <g/> , новітній <g/> , обідній <g/> , осінній <g/> , останній <g/> , передній <g/> , пізній <g/> , порожній <g/> , присутній <g/> , ранній <g/> , самотній ( <g/> і самітний <g/> ) <g/> , середній <g/> , синій <g/> , спідній <g/> , сторонній <g/> , сусідній <g/> , східній <g/> , художній <g/> . </p>
doc#12 Подані далі правила правопису <g/> , стосуються саме до таких слів <g/> .
doc#12 : „Десь буде рипіти ясень <g/> , а далі шелестіти— похилі явори“ ( <g/> Хвильовий <g/> ) <g/> . </p>
doc#14 Стан такий <g/> , що тільки Маланюк сьогодні в нашій поезії може піти далі від Маланюка <g/> . </p>
doc#14 Бо коли вірити поетові <g/> , що вічність це хвилина і хвилина — це вічність <g/> , то будьмо послідовні і скажім за нього <g/> , але вірмо <g/> , що з ним <g/> , і те <g/> , що людина — це історія <g/> , а історія — це людина <g/> , а можна б піти й ще далі <g/> , і сказати <g/> , що взагалі нема Історії з великої літери <g/> , що відкривається тільки полководцям душ чи строф <g/> .
doc#14 Найлегше він упорався з еміграційними комсомольськими поетами <g/> , — тими <g/> , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і я <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми повернемось знову до тебе <g/> , Вкраїно <g/> » і так далі <g/> .
doc#14 Можемо йти далі — світи не мають краю <g/> .
doc#15 <p> Навівши далі загальновідомий тепер вірш А. Фета " <g/> Шопот <g/> , робкое дыханье <g/> …
doc#15 <p> І далі він наводить ще один " <g/> хороший пример <g/> " з оповідання Л. Толстого « <g/> Фальшивый купон <g/> » <g/> , який тут варт навести хоч би тому <g/> , що підкреслені в ньому Кудрявським речення великою мірою випадають з даної ним же перед цим характеристики <g/> : </p><p> Он схватился за желоб <g/> , u вот коленки его на крыше <g/> .
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#15 <p> Другий учень Потебні <g/> , передчасно померлий А. В. Попов <g/> , що присвятив спеціяльну працю називному відмінкові ( <g/> поруч із знахідним і кличним <g/> ) і висунув в ній оригінальну теорію походження двоелементного речення з двох цілком самостійних і незалежних елементів <g/> , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не відрізняє ні називних речень <g/> , ні <g/> , тим більше <g/> , їх підтипів <g/> .
doc#15 Vystoupi Ruperto <g/> " <g/> , але можливі " <g/> і v jinych popisech a näzornych lićemch <g/> " ( <g/> і в інших описах <g/> ) <g/> , далі згадується про написи <g/> , сповіщення <g/> , заголовки <g/> , адреси листів і т. п. Але <g/> , не зважаючи на такий опис функцій <g/> , ті приклади все ж не виділяються з-поміж типово неповних речень типу " <g/> Mrtva <g/> , reki doktor strućne <g/> " або еквівалентів речення типу " <g/> І ne <g/> , slećno Hortensie <g/> " <g/> .
doc#15 далі <g/> ) <g/> , що всі вони в мислі двочленні <g/> , але другий член виражається позамовними засобами <g/> .
doc#15 <p> Але далі <g/> , кажучи про те <g/> , що в реченні можуть реалізуватися тільки вершини значень ( <g/> Bedeutungsgipfel <g/> ) <g/> , що <g/> , очевидно <g/> , можна застосувати і до називних речень <g/> , яких Блюмель <g/> , як і його учителі <g/> , не знає <g/> , він дещо наближається до Вундтової теорії комплексу уявлень <g/> , що не встиг розкластися <g/> .
doc#15 <p> Однак <g/> , відмежувавши подібні вирази від неповних речень <g/> , Шобер далі фактично прирівнює їх до вигуків і звертань <g/> , зв'язує виключно з виразом почуттів <g/> , отже все таки не приходить до встановлення називних речень як категорії <g/> .
doc#15 <p> Я. Лось у своїй синтаксі розглядає називний відмінок <g/> , що стоїть поза реченням і дублюється далі займенником ( <g/> за Пєшковським - називний відмінок уявлення <g/> ) <g/> , при чому вважає <g/> , що " <g/> такі вирази є <g/> , власне <g/> , поєднанням окличних називних відмінків з власне реченнями в стосунку сурядности [ <g/> współrzędności <g/> ] " <g/> . </p>