Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 <p> 5 1848 року представники українців передусім вимагали поділу Галичини на дві окремішні області <g/> . </p>
doc#23 До такої думки схилявся <g/> , здається <g/> , і Микола Плевако <g/> , судячи з його не досить виразного висловлення і місця <g/> , приділеного Петренкові в Плеваковій хрестоматії1. Коли 1848 року дійшло до поновного <g/> , доповненого видання поезій Петренкових <g/> , після років <g/> , що були наповнені відгомоном Шевченкової збірки і інших його творів <g/> , харківський поет мусів зайняти свою позицію <g/> : або капітулювати перед Шевченком або боронити своєрідність своєї поезії і обстоювати її право на існування <g/> .
doc#97 От ми не знали <g/> , що робив Шевченко <g/> , скажімо <g/> , 5 липня 1848 року <g/> , — і от ми вже знаємо <g/> .
doc#101 писав <g/> , що вона ніби зумисне була накинена поляками тоді <g/> , коли після революції 1848 року для українців з'явилася можливість подбати про свої конституційні права у ширшому сенсі <g/> , ніж лише
doc#72 В дійсності же в 1850-их роках з-під пера таких загальновизнаних майстрів і навіть творців новітньої української мови <g/> , як Шевченко та Куліш <g/> , рясно з'являються слова не знані в повсякденному сільському житті <g/> .
doc#83 І тому — природний вислід трагічного непорозуміння — спалення Гоголем його рукопису і майже самоспалення — так близько від Маросейки <g/> , в Москві на Нікітському бульварі <g/> , і так близько до двосотих роковин Переяслава — в лютому 1852 року <g/> . </p>
doc#97 Як у « <g/> Кавказі <g/> » він був з « <g/> тубільцями <g/> » <g/> , так з « <g/> тубільцями <g/> » він був і в Приараллі <g/> , 1853 року <g/> , а напевно <g/> , і перед 1853. </p><p> А тим часом « <g/> им спокойно вблизи русского форта <g/> , они под защитой <g/> » <g/> , « <g/> они перейдут к русским <g/> , которые <g/> , как до них дошли слухи <g/> , не грабят и не обижают киргизов <g/> » <g/> .
doc#27 Коли <g/> , як виняток <g/> , він впадає в тон порадника <g/> , він сам себе перериває <g/> , як от у листі до Броніслава Залєського ( <g/> російськомовному <g/> ) <g/> : « <g/> Женись <g/> , а иначе идиллия будет вяла <g/> , суха и однообразна <g/> ; а впрочем ты не Улисс <g/> , а я не Ментор <g/> » ( <g/> 1857 <g/> ; подібно в листі 1853 року <g/> ) <g/> . </p>
doc#27 Та от починаються конкретні взаємини на хуторі влітку 1854 року <g/> .
doc#27 Білозерського з 10 березня 1855 року <g/> , цитований з рукопису в Петрова <g/> , 1929. — С. 123 <g/> ) <g/> .
doc#27 « <g/> Радійте <g/> , - писав він Волинському 1855 року <g/> , — що хоч одна людина в усій Малоросії почуває готовість працювати з ентузіяз- мом <g/> » ' <g/> .
doc#45 Трохи старший за Потебню <g/> , росіянин родом з Твєрі Лавровський числився професором Харківського університету з 1855 року <g/> .
doc#27 Знає добре нашу історію <g/> , а пісні так співає ( <g/> та все наські <g/> ) <g/> , що аж серце радується <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> , листи до неї <g/> , що їх <g/> , на жаль <g/> , маємо тільки два <g/> , 1856 року <g/> , — самі собою прекрасні описи ідилії ( <g/> і трохи — нудьги <g/> ) поміщицьких маєтків на Україні — прекрасні варіяції « <g/> Садка вишневого коло хати <g/> » <g/> , перенесеного з селянського до дідицького життя — листи ціне виходять поза межі простих настроїв <g/> , деталів щоденного побуту і тим самим окреслюють образ жінки вірної <g/> , доброї <g/> , чутливої <g/> , безмежно відданої своєму чоловікові <g/> , але і тільки <g/> , так що <g/> , їх прочитавши <g/> , так і хочеться сказати за Кулішем <g/> , там таки <g/> : « <g/> Добрі люди <g/> , тільки скучно <g/> » <g/> .
doc#36 Щодо релігійних картин Деляроша <g/> , які він принагідно малював упродовж усього життя <g/> , то їхні теми здебільша пов'язані з Дівою Марією <g/> , і своєрідний цикл <g/> , створений після смерти дружини в 1856 році <g/> , складається з « <g/> Св <g/> .
doc#36 Весілля відбулося 1856 року в селі Манастирище <g/> , Чернігівської губернії <g/> , далека дорога з Петербургу <g/> . </p>
doc#27 Може <g/> , найкращий підсумок того <g/> , як Куліш бачив свою батьківщину <g/> , зробив він у неопублікованому листі до дружини <g/> , з ЗО березня 1857 року <g/> : « <g/> Дика ще наша сторона <g/> , що та пуща віковічня <g/> .
doc#36 Малюнок зроблено пером у Журналі перед записом з 27 вересня 1857 року <g/> : велика голова Христа і дві крихітні руки під нею <g/> .
doc#27 « <g/> Варварство кругом нас облягає <g/> » <g/> , — писав він Милорадовичівні вже 1857 року <g/> .
doc#6 <p> </doc> </p><p> 1 липня 1857 року <g/> .
doc#27 У чорному світлі бачить він історію Москви в листі до Милорадовичівни 1857 року <g/> .