Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#71 Один із співукладачів словника вважає за потрібне відзначити <g/> , що “ <g/> серед уміщених діалектних слів значне місце посідають ті <g/> , які є у вжитку в західних областях України <g/> ” <g/> .
doc#25 Михальчук трохи глузує з українських патріотів <g/> , що схильні вважати сучасну українську мову “ <g/> справжньою давньо-руською <g/> ” <g/> , але твердить <g/> , що українська мова і білоруська мова як пряме продовження мови давніх насельників своєї території <g/> , давніші від російської мови й народности <g/> , що “ <g/> склалися з деяких відгалужень цих аборигенів <g/> , що виселилися в чужі краї <g/> ” — головне фінські первісно ( <g/> 2 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#25 Він каже <g/> , що “ <g/> слов'яноруси південного типу <g/> ” <g/> , як він зве предків українців <g/> , ділилися споконвіку на дві групи <g/> : південно-західню і північно-східню <g/> , і це з них постали відповідно сучасні південно-західні й північні діялектні групи української мови <g/> .
doc#10 Вона йде далі і приймає чужі впливи на мови <g/> , зокрема і на українську <g/> , твердячи тільки <g/> , що “ <g/> сторонній вплив на мову стає широкосяжний тоді <g/> , коли й у самій мові є сприятливі для цього моменти <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 28 <g/> ) <g/> .
doc#10 І Ганцов доходить до висновку <g/> , що “ <g/> тим самим мав рацію Михальчук <g/> , коли він припускав первісний поділ українського племени на дві групи — одну південно-західну і північно-східну ( <g/> 12 <g/> , 111 <g/> , 214 <g/> ) <g/> ; що в українській мові дослідник “ <g/> має розірізняти <g/> , як у великоросійському <g/> , дві головні групи говірок <g/> , обидві дуже старі і об'єднані тільки в дальшому історичному розвитку <g/> ” ( <g/> там таки 215 <g/> , також 7 <g/> , 186 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Так Ганцов уважає <g/> , що в українській мові рефлексом *dj було дж <g/> , в противагу російському ж ( <g/> ходжу — 6 <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#25 Він бо завжди виходив з ним же формульованої засади про те <g/> , що “ <g/> українство <g/> ” було для нього “ <g/> релігією життя <g/> ” ( <g/> ЗНТШ 121 <g/> , 236 <g/> ) і не шкодував часу й сил для служіння цій “ <g/> релігії <g/> ” <g/> .
doc#72 347 <g/> ) <g/> ; 1920 говориться про те <g/> , що “ <g/> українська мова повинна вживатися нарівні з великоруською <g/> ” ( <g/> “ <g/> Собрание узаконений <g/> " 1920 <g/> , 1 <g/> , ст <g/> .
doc#10 Тим то в дальших працях своїх вона могла з повним правом виходити як з доведеної з тези про “ <g/> колишню відмежованість двох груп говірок <g/> , що склалися на сучасні українські діялекти <g/> ” ( <g/> 21 <g/> , 380 <g/> ) <g/> , про те <g/> , що “ <g/> українські діялекти в їх сучасному стані дають підставу твердити <g/> , що в основі їх лежать дві звукові системи <g/> , відмінні своїми основними тенденціями <g/> ” ( <g/> 20 <g/> , 75 <g/> ; пор <g/> .
doc#10 Концепція походження білоруської мови не була чітко висловлена в працях Ганцова <g/> , спільні риси білоруської мови з українською він волів пояснювати взаємними впливами ( <g/> 16 <g/> , 271 <g/> ) <g/> , хоч і мусив визнати <g/> , що “ <g/> українські риси <g/> ” в південно-білоруських говірках виступають не як ізольовані факти <g/> , а як органічні складники всієї системи мови ( <g/> 16,274 <g/> ) <g/> , а проблему спільних рис української чи білоруської мови з південно-російськими говірками він взагалі не порушував <g/> . </p>
doc#72 Це означало <g/> , що “ <g/> уряд <g/> ” УРСР зведено в правах і обов'язках на рівень муніципального управління <g/> .
doc#10 Найважливішим здобутком Курило в цій роботі було одначе твердження про те <g/> , що “ <g/> характеристична ознака кожної фонологічної системи є взаємний стосунок фонем <g/> ” ( <g/> 224 <g/> ) <g/> .
doc#10 Дуже різкі виступи Смаль-Стоцького <g/> , що закидав Ганцову неспроможність “ <g/> вимотатися із зачарованого кружка теоретичних міркувань своїх попередників <g/> ” <g/> , вважаючи <g/> , що “ <g/> це вина школи <g/> , особливо школи Шахматова <g/> , з якої Ганцов вийшов <g/> ”19 <g/> ) <g/> , і заперечував не тільки генетичні концепції Ганцова <g/> , а навіть наявність поліфтонгів в українських говірках20 <g/> ) <g/> , в дійсності були фальшивою дискусією <g/> .
doc#25 <p> Замість цього Михальчук уважає <g/> , що на ступінь літературної мови підноситься та говірка <g/> , що “ <g/> явилася можливо типовим виразником корінних етимологічних засад групи як звуково <g/> , так і формально <g/> , і поділяла основні течії їх ( <g/> усіх говірок даного “ <g/> наріччя <g/> ” — Ю.Ш. <g/> ) історичного і діялектного розвитку <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 21 <g/> ) <g/> .
doc#10 Ганцов різко критикує думку П. Бузука про те <g/> , що “ <g/> єдиний спочатку правкраїнський нарід розділився пізніше на кілька племен <g/> ” <g/> , іронічно питаючи <g/> , звідки Бузук знає <g/> , що був колись єдиний праукраїнський народ ( <g/> 6,261 <g/> ) <g/> .
doc#72 Вона вказувала <g/> , що “ <g/> ідеальна <g/> ” літературна мова <g/> , як її уявляли вчені <g/> , є поняттям абстрактним <g/> .
doc#25 235 <g/> ) <g/> , хоч одразу застерігав <g/> , що „ми також добре знали і зовсім не заперечували того <g/> , що й в польській і в російській культурі малось теж багато дечого дуже хорошого <g/> , яке взаємно ( <g/> цікава думка <g/> !
doc#62 <p> Але й Телізі не бракує одвертости <g/> , коли вона твердить <g/> , що </p><p><g/> …
doc#28 <p> Стиглих яблук захочеш струсить <g/> , </p><p> І нараз — досягаєш рукою <g/> , —- </p><p> пише поет <g/> , і це є клясична формула неокласичного світосприймання <g/> , виражена так досконало і з такою повнотою <g/> , що <g/> …
doc#72 що <g/> …