This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#73 | , що взагалі з есеєм і нарисом нічого спільного | не | мають <g/> . </p><p> 3 </p><p> Натомість похвалитися філософічною |
doc#73 | світу може наша поезія в своїх кращих проявах <g/> . | Не | секрет <g/> , що наша поетична традиція старіша й |
doc#73 | , коли ми мали в поезії Шевченка й П. Куліша <g/> , ми | не | мали нікого рівновартісного в прозі <g/> . Тож і |
doc#73 | розвитком прози <g/> , наша поезія все таки де в чому | не | дала себе випередити <g/> . </p><p> Насамперед <g/> , тут мусять |
doc#73 | поема Юрія Клена « <g/> Попіл імперій <g/> » <g/> , | не | остаточно викінчена передчасно померлим |
doc#73 | людина і може навіть Я самого поета <g/> , який | не | чекає ані страшної кари світові в Страшному |
doc#73 | поезії <g/> . За винятком Вадима Лесича <g/> , | не | можна назвати жадного поета <g/> , який кохався б |
doc#73 | властивої зокрема неоклясицизмові <g/> . Якщо | не | брати явно епігонські поезії Леонида Мосендза |
doc#73 | баляди ( <g/> в збірці « <g/> Правдоносці <g/> » <g/> ) <g/> , але це йому | не | вдалося <g/> , і в новій збірці « <g/> Спрага <g/> » <g/> , поскільки |
doc#73 | , і в новій збірці « <g/> Спрага <g/> » <g/> , поскільки він | не | дає чисто словесних орнаментальних |
doc#73 | « <g/> Кораблі <g/> » <g/> ) виробив собі цю манеру <g/> , мабуть <g/> , | не | без впливу Максима Рильського <g/> , але він у ній |
doc#73 | . Останні зокрема дуже цікаві тим <g/> , що поет тут | не | обмежується на тематичному матеріялі |
doc#73 | національного в поезії в Славутича і Кравцева | не | випадкове <g/> . Майже для всієї української поезії |
doc#73 | . Треба підкреслити <g/> , одначе <g/> , що це аж ніяк | не | означає повернення до традиційного для |
doc#73 | , футуризм <g/> , неоклясицизм <g/> ) <g/> . Тому це означає | не | повторення минулого і не спрощення <g/> , а дальше |
doc#73 | ) <g/> . Тому це означає не повторення минулого і | не | спрощення <g/> , а дальше піднесення <g/> . Уміти бути |
doc#73 | і водночас стояти на рівні доби <g/> , — це в наші часи | не | таке легке завдання <g/> . Коли наша проза |
doc#73 | застосувати такі критерії <g/> , — то все таки й тоді | не | доведеться червоніти за осягнене <g/> . З повним |
doc#73 | це тепер <g/> . Українська еміґраційна література | не | посідає жадного солідного видавництва і |
doc#73 | випадково <g/> , з'являються як поодинокі появи <g/> , а | не | як ланки цілісного процесу <g/> . Власне |