Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#73 Коли поглянути тепер на нашу прозу і драматургію з погляду мистецьки-стилевого <g/> , то треба буде прийти до висновку <g/> , що і тут вона не тільки не перебувала в стані застою <g/> , а навпаки <g/> , виявила цікаві риси розвитку <g/> , з одного боку <g/> , йдучи в річищі розвитку европейської літератури взагалі <g/> , а з другого <g/> , плекаючи <g/> , а почасти відновляючи <g/> , традиції національної літератури <g/> . </p>
doc#73 Коли поглянути тепер на нашу прозу і драматургію з погляду мистецьки-стилевого <g/> , то треба буде прийти до висновку <g/> , що і тут вона не тільки не перебувала в стані застою <g/> , а навпаки <g/> , виявила цікаві риси розвитку <g/> , з одного боку <g/> , йдучи в річищі розвитку европейської літератури взагалі <g/> , а з другого <g/> , плекаючи <g/> , а почасти відновляючи <g/> , традиції національної літератури <g/> . </p>
doc#73 Характеристично <g/> , одначе <g/> , що ця настанова на ідейність не збіднює характерів <g/> .
doc#73 Навпаки <g/> , в романі ідеї існують не самі в собі <g/> , а через конкретні характери <g/> , через зумовлену внутрішнім єством персонажів їх поведінку <g/> . </p>
doc#73 Схему пригодницького роману вдало використав <g/> , хоч і не таку ускладнену <g/> , — Іван Багряний у своїх « <g/> Тигроловах <g/> » <g/> .
doc#73 — « <g/> Заграва <g/> » <g/> , 4 <g/> ) <g/> , видно <g/> , не задовольняють уже й самого автора <g/> , і він дедалі більше від них відходить <g/> .
doc#73 Хоч рештки старої орнаментальности ще виразні в багатьох місцях <g/> , одначе загальний напрям розвитку визначений не менш промовисто <g/> . </p>
doc#73 Наближення прози до кіносценарію помічається не в самого Юрія Косача <g/> .
doc#73 <p> Усе це — різні прояви нахилу до динамізації української прози <g/> , і те <g/> , що вони констатуються в різних письменників <g/> , не залежних один від одного <g/> , і при тому застосування їх варіюється зовсім явно залежно від рівня майстерности того чи того автора <g/> , дозволяє говорити про те <g/> , що це процес закономірний <g/> .
doc#73 Щождо його корисности <g/> , то тут не може бути двох думок <g/> : саме напругої динаміки здавна бракувало багатьом <g/> , навіть найкращим українським прозовим творам <g/> , особливо романові <g/> , і це невигідно відрізняло його від роману європейського і американського <g/> .
doc#73 Не можна не зіставити з нахилом до культивування сюжетности й динамічности в нашій прозі і несподіваний <g/> , як на теперішній стан <g/> , інтерес до драматургії <g/> .
doc#73 Не можна не зіставити з нахилом до культивування сюжетности й динамічности в нашій прозі і несподіваний <g/> , як на теперішній стан <g/> , інтерес до драматургії <g/> .
doc#73 З досвіду якихось чотирьох років трудно робити якісь прогнози на майбутнє <g/> , але хотілося б <g/> , щоб несподіваний вияв великого зацікавлення драмою і переходу до цього жанру навіть таких письменників <g/> , які досі працювали тільки в ділянці оповідної прози і поезії <g/> , був явищем не випадковим і був би закріплений у дальшому <g/> .
doc#73 Правда <g/> , переважають ще твори напівепічного характеру ( <g/> драми Івана Багряного <g/> , « <g/> Шумлять жорна <g/> » Уласа Самчука <g/> , « <g/> Дійство про Юрія переможця <g/> » Юрія Косача <g/> ) <g/> , але такі речі <g/> , як « <g/> Домаха <g/> » Людмили Коваленко <g/> , « <g/> Ворог <g/> » і « <g/> Ордер <g/> » Юрія Косача <g/> , дають право говорити про спражнє опанування письменниками пружин драматичного сюжету <g/> , а в п'єсі Ігоря Костецького « <g/> Близнята ще зустрінуться <g/> » ( <g/> надрукована скорочено в « <g/> Арці <g/> » <g/> , 1948 <g/> , 2 <g/> ) ця майстерність доведена мало не до віртуозности <g/> . </p>
doc#73 <p> Це не значить <g/> , що все гаразд у нашій прозі і нема чого їй закинути <g/> .
doc#73 Другим і не менше важливим виявом нашої провінційности в літературі є те <g/> , що вона <g/> , глибоко і цікаво показуючи внутрішньоукраїнські процеси <g/> , дуже рідко підноситься до того <g/> , щоб поза їх українським виявом усвідомити й показати читачеві їх всесвітянський характер <g/> .
doc#73 <p> Саме на цьому останньому базується <g/> , між іншим <g/> , культура таких жанрів <g/> , як есей <g/> , нарис <g/> , мемуари <g/> , і не випадково <g/> , що ці жанри перебувають у нас у цілковито недорозвиненому стані <g/> .
doc#73 В дійсності <g/> , одначе <g/> , ми не дістали в повоєнні роки жадних повновартісних спогадів <g/> .
doc#73 Одні з них зіпсовані партійною засліпленістю <g/> , упередженістю й тенденційністю <g/> , інші розпливаються в морі фактичного матеріялу <g/> , не вміючи надати йому внутрішньої організації <g/> .
doc#73 Навіть розмірно кращі спогади ( <g/> « <g/> Мозаїка квадрів в'язничних <g/> » М. Бажанського <g/> , « <g/> Спогади про неоклясиків <g/> » Юрія Клена <g/> ) не мають ані безпосередносте життєвого документа <g/> , ані виплеканости літературного твору <g/> , лишаючися десь посередині між цими двома жанрами <g/> .