Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 й викладено тактовно <g/> , без гострих виразів <g/> , хоч у суті речі дуже твердо <g/> . Але я сприйняв це на
doc#92 . Але я сприйняв це на слов'янський кшталт <g/> , хоч це був чотирнадцятий рік мого життя в Америці <g/> . У
doc#92 байдуже прийняття цієї праці фаховим читачем <g/> , хоч було воно позитивним <g/> , для мене було гірким
doc#92 цих наклепів — не Булаховський <g/> , а Білодід <g/> , хоч навіть у розпалі цих фантастичних закидів
doc#92 , моя поведінка не була навмисним викликом <g/> , хоч я розумів <g/> , що об'єктивно це був виклик <g/> .
doc#93 ? <g/> ) зґвалтування Груші стражником — без доторку хоч би пальцем до неї <g/> , — якого сласно й
doc#93 початку кінця панівної тепер системи <g/> , хоч <g/> , може <g/> , багато політичних дисидентів цього не
doc#94 інтелігенція й суспільство дають собі раду <g/> , хоч часом страшною ціною <g/> . Не те на Сході <g/> , який
doc#94 — бо без нього не треба нічого робити <g/> , хоч би ти і думав <g/> , що воно дуже гаразд буде <g/> , — отже то
doc#94 всіх і кожного <g/> . А його « <g/> Букварь южнорусский <g/> » <g/> , хоч і не міг друкуватися без цензурного дозволу —
doc#94 традиції <g/> . Тим не менше <g/> , варіянт цей <g/> , хоч і відкинений <g/> , виразний <g/> . Поет перекреслює
doc#94 була провідником західнього значення в слові <g/> , хоч у самих поляків поняття свобОди виродилося в
doc#94 щасливіші від якутів з Лесі Українчиної поеми ( <g/> хоч чи справді далеко ми від них просунулися <g/> ? <g/> ) <g/> . Але
doc#94 неминучий засіб — більш або менше тимчасовий <g/> , хоч своє розмонтування вона безконечно відкладає
doc#94 спадщини <g/> . І якщо тут справді дається згори хоч би мінімальна демократія <g/> , — чи люди готові
doc#94 і недоторканий міт про безпомильність партії <g/> , хоч кожний знає <g/> , що це тільки міт <g/> . Яка може бути ціна
doc#94 й упрост розтлінних <g/> , — а все-таки голосяться <g/> , хоч не можуть не знати непевности завтрішнього дня
doc#95 я вважав і вважаю за свого пізніше вчителя <g/> , хоч формально він ним не був <g/> . </p><p> Я міг би вести далі й
doc#95 жити на такій « <g/> цеховій <g/> » вулиці — Римарській <g/> , хоч ні одного лимаря там у нашому столітті вже не
doc#95 мені <g/> , що воно скоріше в « <g/> старому Харкові <g/> » <g/> , хоч і посірілому <g/> . А от <g/> , коли говоримо про душу <g/> ,