Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#95 ( <g/> Вона була менша <g/> , ніж упорядники сподівалися <g/> , бо один курс був мобілізований на « <g/> вбиральну кампанію <g/> » <g/> .
doc#95 І шкода <g/> , і добре <g/> , бо я був такий стомлений від зустрічей і вражень <g/> , що не знати <g/> , чи витримав би ще вечірні вистави <g/> . </p>
doc#96 Не знаю <g/> , чи це переконало американську пані <g/> , бо коли можна купити Єгипет або Заїр <g/> , чому не можна — ісландський хутір <g/> ?
doc#96 Про Лос-Анджелес кажуть <g/> , що він не має центру <g/> , бо це збіглися понад два десятки осель <g/> .
doc#96 У Рейк'явіку нема центру <g/> , бо місто плянують як оселі <g/> , що розбігатимуться <g/> .
doc#96 Централізоване плянування — і обов'язкове для кожного <g/> , — бо воно спрямоване на плекання окремости <g/> .
doc#96 Причин дві — одна — любов до людей <g/> , — бо людям треба чистоти <g/> , а тварини не вміють користатися сучасними туалетами зі спусканою водою <g/> .
doc#96 При будуванні шляхів робітники один за одним відмовляються усунути таку перепону <g/> , і не раз інженерам доводилося перепляновувати дорогу <g/> , бо не можна було знайти робітників <g/> , що згодилися б діяти проти ельфа <g/> .
doc#97 , найкоротший шлях до образу Автора ( <g/> починаю тут писати це слово великою літерою <g/> , бо відтепер говориться тут не про Большакова тільки <g/> , а про синтетичний образ у його прозі
doc#97 Чи не діє тут те <g/> , що по-англійськи влучно зветься wishful thinking <g/> , так було <g/> , бо так мені хочеться <g/> ? </p>
doc#97 Бо про homo sovieticus Авторові написалося нехотячи <g/> , бо <g/> , либонь <g/> , не вийшло <g/> , не могло вийти інакше <g/> .
doc#98 коротенького листа від руки ( <g/> вже <g/> , як бачите <g/> , не зовсім твердої <g/> ) <g/> , бо оказія до Нью-Йорка трапилась несподівано негайно <g/> , і я не маю часу сходити до друкарки
doc#98 Куліш <g/> , Байда і козаки <g/> » <g/> , яка <g/> , правда <g/> , довгенько йшла поштою <g/> , бо одержав я її лише в перших числах лютого 1996 р. ( <g/> Ваш напис датований листопадом
doc#99 ахтанабілем сучасности <g/> , коли тюпали кіньми чи волами і дороговказів не треба було збивати <g/> , бо їх ще і в тямку не було <g/> , а траса ще звалася не трасою <g/> ,
doc#99 — Боже великий <g/> , чи можна так невимушено <g/> , так просто про саму себе ( <g/> бо в ліриці скрізь про себе <g/> ) <g/> , про своє тіло й душу прилюдно говорити <g/> ,
doc#100 А по наукових працях нічого сказати не можу <g/> , бо й не знаю <g/> , що виходило останнім часом <g/> .
doc#100 « <g/> Вічне <g/> » <g/> , бо не Вам же розповідати <g/> , як на кожному переломному етапі з'являються « <g/> революціонери <g/> » <g/> , яким хочеться « <g/> списати <g/> » Шевченка <g/> .
doc#101 Ю. Шевельова проходила у « <g/> затінку совиних крил <g/> » ( <g/> таку ж бо назву мала його перша публікація на батьківщині після довготривалої ізоляції <g/> .
doc#101 Ю. Шевельов поки що не належить <g/> , та ми знайшли інший спосіб зустрітися з ним на сторінках « <g/> Буковинського журналу <g/> » <g/> , запросивши до інтерв'ю. Дістати згоду від нашого гостя виявилося неважко <g/> , бо саме живе спілкування <g/> , взаємне обговорення проблем української культури <g/> , пізнання її різних природних куточків були головним мотивом подорожі Ю. Шевельова <g/> , який і в таких поважних літах залишається дотепним <g/> , іронічним і водночас доброзичливим співрозмовником <g/> , допитливим і невтомним мандрівником <g/> , уважним до найменших деталей відвідувачем архітектурних пам'яток <g/> .
doc#101 а й контролюю своє мовлення <g/> , і в цьому всі філологи — ненормальні люди <g/> , бо нормальні розмовляють <g/> , як пташка співає <g/> . А взагалі — 80 — 85 відсотків мого