Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 За « <g/> символізму <g/> » ці переліки фігурували в Филиповича з знаком мінус — і ми мали таємничо-зловісний кольорит <g/> ; тепер перед ними поставлено плюс — і поезія Филиповича без відчутних глибоких струсів перекотилася на добре бутований шлях неоклясицизму <g/> , з його сприйняттям усього — від кузки до людини <g/> , від шумовиння морського до граніту скель — все це для нього однаково прийнятне <g/> , бо — зрештою — однаково байдуже <g/> .
doc#28 Трошки тасмничости й незбагненности ( <g/> невідома зоря <g/> , таємничо стеляться <g/> ) <g/> , трошки несміливого переплетення земного й небесного ( <g/> небо — і ліхтарі <g/> , місяць — і будови <g/> ) <g/> , трошки традиційно-романтичної поетичної фразеології ( <g/> палання любови <g/> ) <g/> , загальна розлогість і співучість фрази — і поезія набирає рис ліричної прозорости <g/> , піднесеносте над буденщиною <g/> , вкривається серпанком лагідного суму й невизначених поривань <g/> .
doc#19 Вони були провідною ідеєю поезії Мови <g/> .
doc#68 Єдине <g/> , що можна спробувати зробити <g/> , це інвентаризувати поезії за їхніми темами й стилем ( <g/> при чому дві інвентаризації можуть і не збігатися <g/> ) у надії <g/> , що з того вилоняться хоч би деякі риси поетичної особистости <g/> ; виявити деякі літературні зв'язки й переємства <g/> , але не сподіваючись на докладне знайдення місця Стусового в новочасній українській і світовій ліриці <g/> .
doc#68 <p> Не важко визначити коло повторюваних тем і мотивів непрограмованої <g/> , інтенсивної поезії Стуса <g/> , тих тем і мотивів <g/> , що протягають нитку зв'язку між його поезією й зовнішнім світом <g/> .
doc#4 Тому й багато <g/> , здавалося б <g/> , суто інтимних поезій збірки якоюсь мірою психологічно пов'язані з образом України <g/> , точніше <g/> , з уявленням України людиною <g/> , що покинула свою землю в неповних вісімнадцять років і не поверталася туди протягом шістдесяти шістьох довгих літ <g/> .
doc#4 <p> А ось інша поезія <g/> , на чотирнадцять років старша ( <g/> 1952 <g/> ) <g/> : </p><p> На печі шкварчить у ринці масло <g/> , </p><p> стіл неприбраний <g/> , бите скло <g/> …
doc#28 І в інших поезіях ми бачимо « <g/> тихі плеса сонного лиману <g/> » <g/> , « <g/> спить село з похилим мінаретом <g/> » <g/> , « <g/> і Гуляй-ГІоле уділ спускалось <g/> , оповите в сон <g/> » – ці мотиви приспаности <g/> , сну <g/> , тиші <g/> , спочиву невипадкові <g/> .
doc#28 Так воно є в щойно цитованій поезії « <g/> В степу <g/> » <g/> , так воно є і в численних інших поезіях <g/> .
doc#42 <p> Леґенда про хаотичність Осьмаччиної поезії походить від критичних Терешків <g/> , що добре шевцюють у межах свого напряму <g/> , але не бачать нічого вище від чобіт у іншомаштабній поезії автора « <g/> Поета <g/> » <g/> . </p>
doc#28 0 </p><p> Так само і початок іншої поезії <g/> : </p><p> Долі своєї я не клену <g/> : </p><p> бути луною <g/> , будити луну — </p><p> ми схильні тлумачити не як визнання поетом своєї літературної залежности від попередників і сучасників ( <g/> той таки Бургардт <g/> ) <g/> , а як відгук романтично-символістичного світогляду <g/> , що вважає суть речей невпізнанною <g/> , а призначення поезії вбачає в тому <g/> , щоб збуджувати в душі читача іраціональні і настроєві луни цієї далекої й недосяжної суті речей і явищ <g/> .
doc#68 в іншій поезії зовсім правильне « <g/> О пресвята моя <g/> , зигзице-мати <g/> !
doc#1 <p> Існує поезія для поетів <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Параду <g/> » <g/> , 2 <g/> ) </p><p> Ці мотиви приречености <g/> , передчугтя загибелі дзвенять і в його історичних поезіях « <g/> Сон Святослава <g/> » і « <g/> Святослав на порогах <g/> » <g/> , і в тій поезії <g/> , де історична тема поєднана з особистою – « <g/> Чистий Четвер <g/> » <g/> . </p>
doc#68 І чи внутрішня істота поезії взагалі не становить собою « <g/> шаманства <g/> » в позитивній або негативній настанові <g/> ?
doc#4 Її поезії мітологічні ремінісценції цілком чужі <g/> , вона вся тут і тепер <g/> , у межах одного життя <g/> .
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .
doc#47 Те <g/> , що можна було вичитати з її поезій <g/> , тут висловлюється просто і щиро <g/> .
doc#68 <p> Є два ґатунки поезії <g/> .
doc#79 Вона – поезія патріярхального життя <g/> , живе втілення справді людського <g/> , поскільки це людське може проявитися в певних суспільних формах <g/> .