This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | . Я мало не забув про ті часи <g/> , коли поезія була | поезією | <g/> , а не вправами за завдану тему <g/> . Тепер прийшли |
doc#81 | походу виросла моя <g/> , з дозволу сказати <g/> , | поезія | <g/> , в якій я оспівував — ні <g/> , хвалити Бога <g/> , не |
doc#81 | » хлопцем <g/> , що просто почасти був щирим у своїй | поезії | і <g/> , нормально <g/> , часом був у сумному настрої <g/> , а |
doc#81 | до друку <g/> . Ніякі не прокладали нових шляхів у | поезії | <g/> , хоч натяки на це були в тих кращих <g/> , пізніших <g/> . </p> |
doc#81 | тим <g/> , що було приступне <g/> . Як і ориµінальні | поезії | ( <g/> такими ориµінальними велика частина їх не |
doc#81 | інституцією <g/> . Людмила Курилова вмістила там | поезію | пам'яті Миколи Зерова ( <g/> під псевдонімом Л. |
doc#81 | рукописи <g/> , але не архів листів і дитячих моїх | поезій | <g/> . Про книжки не могло бути й мови — на цей час я мав |
doc#81 | по-польськи мати <g/> . Господи <g/> , хіба я не знав хоч би | поезії | « <g/> Do matki Polki <g/> » <g/> ! Але хто думає про Міцкевича в |
doc#81 | , Микола Зеров <g/> ) <g/> , а й нові твори сучасників <g/> , як от | поезії | і « <g/> Старший боярин <g/> » Тодося Осьмачки <g/> , « |
doc#81 | , але наслідувальний у мові <g/> , наслідувальний і в | поезії | <g/> , але завжди готовий кинутися в бій за те <g/> , що йому |
doc#81 | він взагалі любив і знав <g/> . Я тоді захоплювався | поезіями | Євгена Маланюка <g/> . Вони мене полонили своїм |
doc#81 | він не сприймав <g/> . Натомість він підносив | поезію | Святослава Гординського <g/> , але знов не |
doc#81 | далеким і чужим <g/> . Поділяли ми тільки захват | поезією | Антонича <g/> , при чому дядя Вася знов підносив його |
doc#81 | . </p><p> Не без душевного болю відтоді я вирішив <g/> , що мої | поезії | — тільки для мене і тільки сторінки записів із |
doc#81 | до автора <g/> . Відкриттям і об'явленням була | поезія | Антонича <g/> , збірки якого я позичав у Сімовича <g/> . На |
doc#81 | сходилися з Оксаною Линтварьовою <g/> , і я читав | поезії | вголос <g/> . Часом слухачкою була моя мати <g/> . Та |
doc#81 | . Та найбільше враження на нас тоді справила | поезія | Євгена Маланюка <g/> . Увесь його комплекс шаленої |
doc#81 | й Ленава <g/> , але також з модніших <g/> : Рільке ( <g/> ранніми | поезіями | якого я захоплювався <g/> ) й Штефана Ґеорµе <g/> . Я радо |
doc#85 | епігонів <g/> ? Уже Панько Куліш своєю « <g/> Хуторною | поезією | <g/> » <g/> , « <g/> Дзвоном <g/> » і « <g/> Позиченою кобзою <g/> » заперечує |
doc#85 | у цей час традиції Шевченка в українській | поезії | <g/> ? Живуть <g/> , але як епігонада — в творчості </p><p> В. |