Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 . Я мало не забув про ті часи <g/> , коли поезія була поезією <g/> , а не вправами за завдану тему <g/> . Тепер прийшли
doc#81 походу виросла моя <g/> , з дозволу сказати <g/> , поезія <g/> , в якій я оспівував — ні <g/> , хвалити Бога <g/> , не
doc#81 » хлопцем <g/> , що просто почасти був щирим у своїй поезії і <g/> , нормально <g/> , часом був у сумному настрої <g/> , а
doc#81 до друку <g/> . Ніякі не прокладали нових шляхів у поезії <g/> , хоч натяки на це були в тих кращих <g/> , пізніших <g/> . </p>
doc#81 тим <g/> , що було приступне <g/> . Як і ориµінальні поезії ( <g/> такими ориµінальними велика частина їх не
doc#81 інституцією <g/> . Людмила Курилова вмістила там поезію пам'яті Миколи Зерова ( <g/> під псевдонімом Л.
doc#81 рукописи <g/> , але не архів листів і дитячих моїх поезій <g/> . Про книжки не могло бути й мови — на цей час я мав
doc#81 по-польськи мати <g/> . Господи <g/> , хіба я не знав хоч би поезії « <g/> Do matki Polki <g/> » <g/> ! Але хто думає про Міцкевича в
doc#81 , Микола Зеров <g/> ) <g/> , а й нові твори сучасників <g/> , як от поезії і « <g/> Старший боярин <g/> » Тодося Осьмачки <g/> , «
doc#81 , але наслідувальний у мові <g/> , наслідувальний і в поезії <g/> , але завжди готовий кинутися в бій за те <g/> , що йому
doc#81 він взагалі любив і знав <g/> . Я тоді захоплювався поезіями Євгена Маланюка <g/> . Вони мене полонили своїм
doc#81 він не сприймав <g/> . Натомість він підносив поезію Святослава Гординського <g/> , але знов не
doc#81 далеким і чужим <g/> . Поділяли ми тільки захват поезією Антонича <g/> , при чому дядя Вася знов підносив його
doc#81 . </p><p> Не без душевного болю відтоді я вирішив <g/> , що мої поезії — тільки для мене і тільки сторінки записів із
doc#81 до автора <g/> . Відкриттям і об'явленням була поезія Антонича <g/> , збірки якого я позичав у Сімовича <g/> . На
doc#81 сходилися з Оксаною Линтварьовою <g/> , і я читав поезії вголос <g/> . Часом слухачкою була моя мати <g/> . Та
doc#81 . Та найбільше враження на нас тоді справила поезія Євгена Маланюка <g/> . Увесь його комплекс шаленої
doc#81 й Ленава <g/> , але також з модніших <g/> : Рільке ( <g/> ранніми поезіями якого я захоплювався <g/> ) й Штефана Ґеорµе <g/> . Я радо
doc#85 епігонів <g/> ? Уже Панько Куліш своєю « <g/> Хуторною поезією <g/> » <g/> , « <g/> Дзвоном <g/> » і « <g/> Позиченою кобзою <g/> » заперечує
doc#85 у цей час традиції Шевченка в українській поезії <g/> ? Живуть <g/> , але як епігонада — в творчості </p><p> В.