Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 Але Ваша друга половина питання — чи тут не твориться міт <g/> , знову ж таки <g/> , хоч це звучить дуже педантично <g/> , але тут є теж дві сторони питання <g/> .
doc#101 Це навіть назвати кілька дуже трудно <g/> , тому що існує стандартний образ вайлуватого хохла <g/> .
doc#101 Це <g/> , знову ж таки <g/> , дуже трудно сказати <g/> , тому що я її бачив по-різному <g/> .
doc#101 А знайти компроміси між тим і тим <g/> , погодивши різні сили <g/> , різні течії <g/> , часом абсолютно конфліктні <g/> , це річ дуже непроста в конкретних обставинах <g/> .
doc#101 , на Вашу думку <g/> , міг би бути піднесений <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Це мені дуже тяжко сказати <g/> . І це одна з причин ( <g/> не єдина <g/> , звичайно <g/> ) <g/> ,
doc#101 А це дуже трудно вирішити <g/> .
doc#101 виглядає доволі кумедною <g/> . </p><p> Ю. Ш. <g/> : Так <g/> , комічною <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : Ситуація дуже скидається на ту <g/> , що існувала в минулому столітті — так звана азбучна війна <g/> ,
doc#102 О. Гончар зустрів мене <g/> , як то кажуть <g/> , « <g/> з розпростертими об’ятіями <g/> » <g/> , дуже підкреслював своє люб'язне ставлення до мене <g/> , подарував книжку з написом <g/> . Я її маю
doc#102 — Олесь Гончар <g/> . 28.8.1990 р. <g/> , Київ <g/> » <g/> . </p><p> Книжка поганенька <g/> , та напис дуже зворушливий <g/> . Я ж був його вчителем три роки в Газетному технікумі і два роки
doc#102 Тепер він мене запросив <g/> , і все було дуже мило <g/> . </p>
doc#102 Теж не дуже логічно <g/> : якщо я прохвост і негідник і т. д„ і т. д„ то чого мені дарувати книжку <g/> ?
doc#102 Тих слів « <g/> дуже дорогій <g/> …
doc#102 Він був дуже здібний <g/> .
doc#102 І я запам'ятав його образ дуже добре <g/> : скромний хлопчисько <g/> , дуже здібний <g/> , засвоює все моментально <g/> .
doc#102 І я запам'ятав його образ дуже добре <g/> : скромний хлопчисько <g/> , дуже здібний <g/> , засвоює все моментально <g/> .
doc#102 Писав він майже без помилок чи без помилок <g/> , а в ті роки це було рідкісне явище <g/> , бо народ був не дуже грамотний <g/> .
doc#102 Усе він знає <g/> , усе вміє <g/> , в оцій маминій сорочці — це було дуже мило дивитись <g/> .
doc#103 Він взагалі ставився до людей <g/> , що оточували його <g/> , дуже вибагливо <g/> , до світу <g/> , в якому жив <g/> , — надто скептично <g/> . </p>
doc#103 не буду перелічувати <g/> , вони є на сторінках спогадів <g/> . </p><p> — Реакція читача на них дуже бурхлива <g/> , навіть тих <g/> , хто їх не читав і <g/> , напевне <g/> , ніколи не
doc#103 Наприклад <g/> , одній відомій особі із « <g/> ще живих <g/> » <g/> , доки вона читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> .