Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Індії <g/> , Голляндія — Індонезії і Франція де Ґолля — Альжіру <g/> ? </p><p> Мало є підстав для такого
doc#95 в своїй поезії про Харків <g/> : </p><p> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ? </p><p> до кого твій клич <g/> ? </p><p> Угруз ти в
doc#95 третя <g/> , місто повне життя й руху <g/> , але де в новій частині міста архітектурно видатні
doc#95 триденного перебування важко сказати <g/> , де душа міста ( <g/> « <g/> Де твоє обличчя <g/> ? » <g/> ) <g/> . Але здається
doc#97 він асоціює те <g/> , про що пише <g/> ? Що ближче авторові <g/> , де він у себе вдома <g/> ? </p><p> Якби наш Автор виділив і зібрав
doc#97 підрізацій <g/> » <g/> , напливи за напливами <g/> . Туди <g/> , де панує товариш Портянко <g/> , — геніяльний образ <g/> ,
doc#97 читати це порядно неоковирне троєкнижжя ( <g/> де нема навіть абеткового покажчика — ще одна
doc#98 , доїхала до Америки і ще животіє <g/> , а крамниця <g/> , де її куплено <g/> , згоріла дотла в пожежах Харкова
doc#98 тому <g/> , що вони талановиті <g/> , а й тому <g/> , що вони де в чому інакші <g/> , що вони <g/> , бувши українськими <g/> ,
doc#98 не вагався присвятити свій « <g/> Кавказ <g/> » Якову де Бальмену <g/> . <g/> ) Зовсім <g/> , як та Маланка в
doc#98 замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів
doc#98 перлямутрово котилися хвилі менуетів Гайдна і де хоч би один тобі рококовий стільчик уцілів — і
doc#98 полум'ям берлінського райхстаґу <g/> , де промовляв у майбутнє залізний канцлер Бісмарк
doc#98 тут сказати <g/> . Про людей з-над озера в Баварії <g/> , де вони ніколи не були <g/> . Людей четвертої <g/> ,
doc#98 і була якась межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> ,
doc#98 межа <g/> , з якого і з якої ми знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже
doc#98 , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує
doc#98 « <g/> спущеної <g/> » <g/> . Колись наука встановить <g/> , як <g/> , де і чому та межа в людських душах проходила <g/> , як про
doc#98 їх не слід було б <g/> ) <g/> . </p><p> Людина має в душі трибунал <g/> , де слушно або помилково судить себе і зустрічного
doc#99 струсу <g/> . Це кінець епохи <g/> , втрата місця <g/> , де якось жилося <g/> , девальвація вартостей <g/> , слів <g/> ,