Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Це був стрункий <g/> , сильно й гарно збудований <g/> , молодий ще чоловік <g/> , бездоганно по-європейському одягнений <g/> , в смокінгу <g/> , рукавичках <g/> , в лякованих черевиках з верхом із жовтої замші <g/> .
doc#9 І одягався <g/> , й поводився по-європейському і балакав із зловживанням галицизмів Скалозуб не стільки з власного нахилу до цього <g/> , а теж з ідейности <g/> , з принципу <g/> .
doc#9 Вже сама організація урядово-адміністративної системи з одного боку <g/> , а українського війська з другого примушує почасти вдатися до нових позичень з Галичини <g/> , а почасти і переважно робить багато старіших позичень із книжно-інтеліґентських здобутком народних мас <g/> .
doc#9 Таким чином виразна логічна суперечність між значенням і граматичною структурою слів вчас-ний-завчасний у літературній мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо собі <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала зі своїм старим східноукраїнським значенням <g/> , а слово завчасний прийняла з тамтешнім значенням із західноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 Можливо <g/> , що з Галичини прийшло і слово лишеxxxi <g/> , яке теж має виразну емоційність <g/> , подеколи виразнішу від синонімічного тільки ( <g/> яке в Галичині вживається частіше в значенні протиставного сполучника із значенням нім <g/> .
doc#9 Парокситоновість у парадигмі іменників плід <g/> , спокій ( <g/> плоду <g/> , спокою — поруч із ллода <g/> , спокою <g/> ) теж може бути пояснена галицькими впливами <g/> .
doc#9 Паралельно вживається з тим же значенням конструкція із прийменником через із знахідним відмінком іменника <g/> , що походить із східноукраїнських говірок <g/> . </p>
doc#9 Паралельно вживається з тим же значенням конструкція із прийменником через із знахідним відмінком іменника <g/> , що походить із східноукраїнських говірок <g/> . </p>
doc#9 Паралельно вживається з тим же значенням конструкція із прийменником через із знахідним відмінком іменника <g/> , що походить із східноукраїнських говірок <g/> . </p>
doc#9 Тут навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження
doc#9 Чисто формально йшлося про усунення галицизмів із української літературної мови та введення тих особливостей <g/> , які характерні для російської мови або які є спільними з південноукраїнськими діялектами <g/> .
doc#9 ( <g/> із цитованої вже його « <g/> Поеми про море <g/> » <g/> ) <g/> : побіждав — переміг <g/> , чоловічеспіво — людство <g/> , достойно — з пошанівком <g/> , презираем — нехтуємо <g/> , возсідати <g/> , возлежати — розлягтися <g/> , времена — час <g/> , сосуд — посудина <g/> , кормчий — керманич <g/> , возненавидь — зненавидь <g/> , бомбометателі — скидачі бомб <g/> , во ім'я — в імені <g/> , розверзались — розкрились ( <g/> 106 <g/> ) <g/> , вергаються — провалюються <g/> , врог — ворог <g/> , </p><p> прах минулого — тлін минулого <g/> , творящий — творець <g/> , первоначинателі — піонери <g/> , першопроходці <g/> , представились — відрекомендувалися <g/> .
doc#9 <p> 2. Для першої половини XIX сторіччя ( <g/> орієнтовно 1798 — 1863 <g/> ) змагання чернігівських елементів з полтавськими й південнокиївськими було визначальним для формування української літературної мови <g/> , як для часу від 1863 р. визначальним було змагання південно-західніх елементів ( <g/> галицьких <g/> ) із східними ( <g/> південнокиївськими <g/> , полтавськими й чернігівськими <g/> ) lxxviii <g/> . </p>
doc#9 прикметників на -и <g/> : густы терны ( <g/> 90 <g/> ) <g/> ; </p><p> г. Займенник сей має в непрямих відмінках і сіх <g/> , сім <g/> , сіми ( <g/> в літературній мові ці форми відбилися в формі сполучника буцім із будь + сім <g/> !
doc#10 Але Курило вдалося в статті “ <g/> До питання про походження північно-українських рефлексів о — ue <g/> , we <g/> , wy <g/> , е <g/> ”11 <g/> ) — Ганцов уже не міг тоді писати філологічних статтів - не тільки побільшити відповідний матеріал із старих діалектологічних записів <g/> , а і довести <g/> , що в усіх цих випадках ідеться про секундарні зміни дифтонгів <g/> , спричинені польським впливом <g/> , або й про зміни характеру наголосу <g/> , спричинені південно-російським впливом <g/> , — ті й ті наявні виключно в межових говірках <g/> . </p>
doc#10 <p> Таким чином <g/> , вийшовши з спостережень над говірками південної Чернігівщини <g/> , зіставляючи зібраний ним з перших рук діалектний матеріал із записами й здобутками інших дослідників <g/> , Ганцов логічно перейшов до концепції генези говірок української мови і самої української мови <g/> , а це привело його до питань історії української мови і походження східнослов'янських мов взагалі <g/> .
doc#10 Треба сказати <g/> , що вона відповідно до висновків із дослідження генези українських діялектів <g/> , рухалася в напрямі заперечення теорії прасхіднослов'янської єдности <g/> , яка теорія за Ганцовим “ <g/> зумовлена політичним курсом минулого <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 190 <g/> ) <g/> .
doc#10 Дуже різкі виступи Смаль-Стоцького <g/> , що закидав Ганцову неспроможність “ <g/> вимотатися із зачарованого кружка теоретичних міркувань своїх попередників <g/> ” <g/> , вважаючи <g/> , що “ <g/> це вина школи <g/> , особливо школи Шахматова <g/> , з якої Ганцов вийшов <g/> ”19 <g/> ) <g/> , і заперечував не тільки генетичні концепції Ганцова <g/> , а навіть наявність поліфтонгів в українських говірках20 <g/> ) <g/> , в дійсності були фальшивою дискусією <g/> .
doc#10 Уже ( <g/> 4 <g/> ) відкривалася паралелями в розвитку о в нових закритих складах у мовах сербській <g/> , словацькій <g/> , лужицькій <g/> , чеській і польській ( <g/> 4 <g/> , 116 <g/> ) <g/> , а далі він висуває програму дослідити “ <g/> цілу низку тих фонетичних та морфологічних з'явищ <g/> , що відзначають українську мову разом із південними або західніми слов'янськими супроти руської <g/> ” ( <g/> 6 <g/> , 257 <g/> ) і тут перелічує п'ять таких особливостей26> <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Сьогодні ясно видно <g/> , що в системі поглядів Ганцова лишилося без потреби <g/> , в силу інерції зв'язаним із старими поглядами <g/> , — воно мусить бути обрубане <g/> ; ясно видно й те <g/> , які сторони цієї визначної будови лишилися недовершені — їх треба добудовувати <g/> .