Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Там же <g/> , ст <g/> .
doc#10 1—39. </p><p> 25. До питання про походження північно-українських рефлексів — о <g/> , ue <g/> , we <g/> , wy <g/> , е. ВУАН <g/> , Збірник Комісії для дослідження історії української мови <g/> , 1 <g/> , 1931 <g/> , ст <g/> .
doc#10 Згадку про неї ми знайдемо на Nomina anatomica ucrainica ( <g/> Київ 1925 <g/> , ст <g/> .
doc#10 , на тій самій ст <g/> .
doc#10 вище <g/> , на ст <g/> .
doc#11 Це також новий погляд на французьке мистецтво XVII-XVIII ст <g/> .
doc#12 <p> 5. Групи приголосних ст <g/> , зд чергуються з щ <g/> , ждж <g/> , напр <g/> .
doc#15 Вірність цьому поглядові він зберігає і пізніше <g/> , правда <g/> , даючи обережніше формулювання <g/> : " <g/> З початку XIX ст <g/> .
doc#15 Так автор пише <g/> : " <g/> У першій половині XIX ст <g/> .
doc#15 - Ю. Ш. <g/> ] відсутні в газетній <g/> , так званій діловій і науковій мові XVIII ст <g/> .
doc#15 " <g/> В 60-х і 70-х роках XIX ст <g/> .
doc#25 не покидали його <g/> , а вміння звільнити трактовану тему від випадкових <g/> , сторонніх і ненаукових елементів надавало його виступам суворо принципового характеру <g/> , ширячи значення цих виступів далеко поза межі злободенности <g/> ” ( <g/> “ <g/> Украинская жизнь <g/> ” 1914 <g/> , 4 <g/> , ст <g/> .
doc#25 ЖМНП 1899 <g/> , 4 <g/> , ст <g/> .
doc#25 Тим то Шахматов слушно назвав погляди Михальчука “ <g/> найціннішим узагальненням у царині вивчення малоруської мови <g/> ” ( <g/> “ <g/> Украинская жизнь <g/> ” 1914 <g/> , 4 <g/> , ст <g/> .
doc#25 <p> Щодо третьої групи сучасних українських говірок — південно-східньої <g/> , — то знов же Михальчукові належить заслуга показати <g/> , що вони —- новішого походження ( <g/> одначе він кладе початок їх ще на ХІІ-ХІІІ ст <g/> .
doc#25 , у Prinzipien der Spraehgeschifte <g/> , Галле 1937 <g/> , ст <g/> .
doc#25 В.Науменко в своїй ( <g/> зрештою корисній <g/> ) книжці про фонетичні особливості української мови ввесь історичний розвиток звуків української мови — принаймні в частині вокалізму — висвітлював з погляду особливого нахилу української мови до звука і — погляд <g/> , висловлюваний ще Я.Головацьким ( <g/> ЗНТШ <g/> , 121 <g/> , ст <g/> .
doc#25 Це було основою <g/> , наприклад <g/> , відомого твердження І.Нечуя-Левицького про те <g/> , що літературна мова повинна не відбігати від мови “ <g/> баби Палажки <g/> ” ( <g/> “ <g/> Для літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської баби з її синтаксисом <g/> ” — “ <g/> Сьогочасне літературне прямування <g/> ” — “ <g/> Правда <g/> ” 1878 <g/> , ст <g/> .
doc#25 фонем — це знаки фонетичних типів <g/> , знаки абстрактів ( <g/> отвлеченностей <g/> ) <g/> , знаки результатів <g/> , очищених від позитивно даних властивостей дійсної появи або існування <g/> ” ( <g/> “ <g/> Русский филологический вестник <g/> , 5 <g/> , ст <g/> .
doc#25 У своїй автобіографії він писав <g/> , що ще змолоду відчув „глибоке зневірення до моральної і життьової вартости польщини й російства яко національно-культурних і соціяльно-політичних режимів <g/> ” ( <g/> ЗНТШ 121 <g/> , ст <g/> .