Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 <p> Я не хотів би <g/> , щоб цей уступ був сприйнятий як заперечення проти того <g/> , щоб поети порпалися в словниках і щоб у поезії при потребі використовувалися рідкі слова <g/> .
doc#7 <p> Усе це зовсім не ставить собі метою й завданням проголошувати флюктуаціонізм головним напрямом сучасної української поезії <g/> .
doc#7 З другого боку <g/> , ці міркування звернені до прихильників послідовної « <g/> європеїзації <g/> » нашої поезії <g/> .
doc#7 У поезії Зуєвського сказано все те <g/> , що в ній має бути сказане <g/> .
doc#9 Правда <g/> , він не пише <g/> , чим він обґрунтував свою пропозицію використати галицькі слова в поезії <g/> , але <g/> , очевидно <g/> , це мотивувалося загальноромантичними основами світогляду автора листа <g/> .
doc#9 <p> Але цілком природно й зрозуміло <g/> , що для розвитку всеосяжної літературної мови <g/> , що задовольняла б усі потреби народу в науці і в торгівлі <g/> , в щоденному побуті і в техніці <g/> , в навчанні і в поезії — база літературної мови <g/> , перенесеної зі сходу <g/> , і галицьких народних говірок була недостатня і надто вузька <g/> .
doc#9 Він теж був невдоволений галицькими літераторами <g/> : </p><p> Так нам тепер поети-львівці <g/> , </p><p> Мов у селі під вечір вівці <g/> , </p><p> Хрипливий голос подають <g/> : </p><p> Кастильську бо з калюжі п'ють1. </p><p> Така низька оцінка галицької поезії й літератури взагалі <g/> , поскільки вона стосується побічно й до мови <g/> , в'язалася в П. Куліша з різко негативною оцінкою польських впливів в українській культурі XVI —XVII ст <g/> .
doc#9 Це має особливо велике значення <g/> , через те що М. Старицький був загальновизнаним лідером певної течії в розвитку української літературної мови <g/> , його « <g/> куті слова <g/> » викликали такі палкі дискусії й заперечення <g/> , що пам'ять про них живе ще й тепер <g/> , хоч самі поезії й переклади М. Старицького <g/> , де він переважно запроваджував свої мовні новації <g/> , й не належать у наші дні до часто і масово перечитуваних <g/> . </p>
doc#9 Принаймні в числі джерел Є. Желехівського були й поезії М. Старицького <g/> , і взагалі <g/> , хоч цей словник великою мірою спирається на галицький лексичний матеріял <g/> , але це не був виключно галицький регіональний словник <g/> , тому при цитуванні й використанні його <g/> , як і при використанні словника Б. Грінченка <g/> , велике значення мають посилання на джерела <g/> , а самий факт наявности слова в словнику — другорядне <g/> . </p>
doc#9 Сербії <g/> ) <g/> , вона дуже скоро увібрала в себе мовні традиції народного епосу <g/> , складеного загалом штокавським діялектом <g/> , а далі ( <g/> заходами Загреба <g/> ) ще й деякі традиції мови дальматської поезії XVI —XVII століть <g/> . </p>
doc#9 Церковнослов'янські елементи російської мови <g/> , церковнослов'янські елементи болгарської літературної мови ( <g/> які <g/> , як відомо <g/> , часто прийшли з Росії в Болгарію <g/> ) <g/> , романські елементи англійської літературної мови використовуються передусім в поезії <g/> , науці й філософії <g/> .
doc#9 Починаючи від двадцятих років нашого століття <g/> , поетична школа так званих « <g/> неокласиків <g/> » <g/> , зокрема у поезії Максима Рильського <g/> , прагнула до цього ідеалу <g/> .
doc#9 Ця позиція чітко відображена у поезії Михайла Ореста <g/> , який фігурував на еміграції як продовжувач певних символістичних і неокласичних традицій <g/> .
doc#9 Причина цього ясна <g/> : всі ці письменники виросли в атмосфері російської поезії з її підкресленим двомовним характером та їх жанровим поділом <g/> .
doc#9 Мемуарист засвідчує <g/> , що багато пань з цього оточення читали Шевченкові його поезії <g/> , і « <g/> він особливо хвалив чистоту полтавської говірки <g/> » <g/> , — у суті речей це була чернігівська говірка в її південній частині <g/> .
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#11 Ось голий перелік <g/> , і то без претензії на повність <g/> : заяви й інші виквіти канцелярського карбу <g/> , журнальний некролог <g/> , листи <g/> , запрошення <g/> , програми <g/> , таємні рапорти <g/> , виступи на симпозії <g/> , агентурні звіти <g/> , протоколи <g/> , виступи в дискусіях <g/> , пародія на Сковороду <g/> , сценарій і текст опери-буф <g/> , віршилища <g/> , початківські поезії <g/> , пародії <g/> , географія й історія дитячих казок <g/> , письмена невідомих ( <g/> неіснуючих <g/> ) мов <g/> , оголошення <g/> , заповіт <g/> …
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#13 Він був політик <g/> , але і до його непоетичного вуха дійшов тут первень поезії — ритм <g/> .
doc#14 Ніколи публіцистика не переможе поезії <g/> .