Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 . </p><p> Цей національний підхід <g/> , який у Михальчука ніколи не ставав національною вузькістю й
doc#26 ! </p><p> « <g/> Поради <g/> » ці були потрібні тому <g/> , що Квітка ніколи так не писав <g/> . Національно-козацька
doc#26 шляху для розвитку української мови Шевченко ніколи не вагався і ніколи не припускав компромісів із
doc#26 української мови Шевченко ніколи не вагався і ніколи не припускав компромісів із суржиком <g/> . Тут між
doc#26 туг було щирости <g/> , а скільки розрахунку <g/> , ми ніколи не знатимемо <g/> , але в Квітки не знайдемо
doc#27 заграли в біса <g/> , пробій <g/> : хоть калавур кричи <g/> , ніколи і носа втерти <g/> » <g/> . </p><p> У парафразі невтральною мовою
doc#27 25 років <g/> ) <g/> , стилізація простацької оповіді ніколи не була організуючим принципом <g/> . Тут нема
doc#27 його життя <g/> , десь від початку 1870-х років <g/> . Але ніколи й ніде і перед тим Куліш не виступав як
doc#27 : — Так усе навкруги попустошили <g/> , наче там ніколи нічого не було <g/> » ( <g/> до Тарновського <g/> , 1896 <g/> ) <g/> . Отже <g/> ,
doc#27 там правди бояться <g/> » <g/> . Для обережного Куліша <g/> , що ніколи цілком не видужав від травми свого арешту й
doc#27 своїх наступників <g/> . Але <g/> , скільки знаємо <g/> , ніколи й ніде він не висловлював сумніву щодо
doc#28 врівноваженістю <g/> , гармонійністю частин <g/> , ніколи не видається самоціллю <g/> , ніколи не
doc#28 частин <g/> , ніколи не видається самоціллю <g/> , ніколи не демонструється сама для себе <g/> , підкреслено й
doc#28 форми завжди є <g/> , сказати б <g/> , лябораторна <g/> , але ніколи не здається експериментом як таким <g/> .
doc#28 – поетом – в істотнім значенні цього поняття – ніколи не був <g/> » ( <g/> Маланюк Є. Поезія глибини й рівноваги
doc#29 » із запалом <g/> , із пристрастю такими <g/> , ніби вони ніколи не жили на селі <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , театру не бачили <g/> . </p>
doc#29 сестра Віра померла 1924 року і « <g/> Березоля <g/> » ніколи не бачила <g/> , а думаю <g/> , що до моєї теми вона все таки
doc#30 в надії на зустріч ( <g/> тут <g/> , бо в Києвах я вже ніколи не буду <g/> ) <g/> . Склав я їх цілий список <g/> . А покищо
doc#30 , а ще не одну3. Приміром я думаю <g/> , що Шевченко ніколи <g/> , ані в « <g/> детские годы <g/> » не шанував як своїх ні [ <g/> тут
doc#30 — бестія <g/> . Література предмета численна <g/> , і ніколи інакше не було й не буде <g/> . А Ви кажете про живих