Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> На via dolorosa від Красного Лимана до Пляуену і до баварського вже <g/> , себто відкордоненого від російських окупаційних кордонів на захід від Пляуену ( <g/> який американці передали росіянам <g/> ) Гофу <g/> , де й закінчилася епопея <g/> , почата з Красного Лимана <g/> .
doc#0 Ці останні тридцять кілометрів переходилося з малими й старими пішки <g/> , з не дуже чесно здобутим ручним візочком <g/> , переходилося тяжко <g/> , сумно й сварно <g/> , але перейдено <g/> .
doc#0 Ці останні тридцять кілометрів переходилося з малими й старими пішки <g/> , з не дуже чесно здобутим ручним візочком <g/> , переходилося тяжко <g/> , сумно й сварно <g/> , але перейдено <g/> .
doc#0 Кожний з пляуенської малої групи перебрідав цей новостворений кордон самотужки <g/> , в обставинах американської байдужости ( <g/> за гаслом <g/> , сказати б <g/> , ільфо-і-петровим гаслом — Спасение утопающих — дело рук самих утопающих <g/> ) <g/> , російської готовости до людоловного стрибка <g/> . </p>
doc#0 Не знаємо <g/> , чи він лишився з інерції <g/> , чи з доброї своєї волі подавсь на РОДІНУ <g/> , ясно <g/> , що чекали на нього присуд і кара в далеких таборах <g/> .
doc#0 Не знаємо <g/> , чи він лишився з інерції <g/> , чи з доброї своєї волі подавсь на РОДІНУ <g/> , ясно <g/> , що чекали на нього присуд і кара в далеких таборах <g/> .
doc#0 Правда <g/> , Сковорода не часто сміявся ( <g/> цю функцію він передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів він ставився з відкритим серцем <g/> .
doc#0 Але якби йому довелося зустрітися з громадянином Галицьким з Раднаркомівської вулиці <g/> , він <g/> , напевно <g/> , викрутився б з недобровільного зобов'язання <g/> .
doc#0 Але якби йому довелося зустрітися з громадянином Галицьким з Раднаркомівської вулиці <g/> , він <g/> , напевно <g/> , викрутився б з недобровільного зобов'язання <g/> .
doc#0 Але якби йому довелося зустрітися з громадянином Галицьким з Раднаркомівської вулиці <g/> , він <g/> , напевно <g/> , викрутився б з недобровільного зобов'язання <g/> .
doc#0 Він і не з таких халеп видобувався <g/> . </p>
doc#1 <p> Адекватна періодизація поезій Т. Шевченка ще й досі не розроблена <g/> , а чимало непорозумінь випливає з тенденції надавати особливого значення одним періодам <g/> , водночас нехтуючи іншими <g/> .
doc#1 Це остання епічна поема 1. Шевченка з українського життя <g/> , насичена реаліями народнього побуту <g/> .
doc#1 <p> Тут ми знаходимо твори різних жанрів і з різними стилістичними особливостями <g/> .
doc#1 Глава XIV <g/> » <g/> ) та дві поеми з часів зародження християнства <g/> : « <g/> Неофіти <g/> » і « <g/> Марія <g/> » ( <g/> ці твори займають п'ятдесят дві із сімдесяти двох друкованих сторінок <g/> ) <g/> .
doc#1 Це поезія апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до кінця світу <g/> , а до ідилічного майбутнього царства справедливости <g/> ; поезія ненависти <g/> , що плине з надміру любови <g/> ; поезія мучеництва <g/> , яке людина приймає добровільно заради інших і котре намагається компенсувати наругою над іншими <g/> .
doc#1 Це не звичайна риторика <g/> , це — превентивна <g/> , натужна риторика <g/> , що змагається з хаосом та анархією <g/> .
doc#1 Уже в « <g/> Неофітах <g/> » ( <g/> поемі <g/> , що відкриває цей період <g/> ) вражає безпрецедентне поєднання церковнослов'янізмів <g/> , що <g/> , як звичайно <g/> , асоціюються з церквою або клясичною поезією <g/> ; вульгаризмів <g/> , що їх поети досі рідко допускали в серйозній поезії <g/> , та декількох словосполучень <g/> , типових для народніх пісень <g/> .
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>