Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Хоч формально він ніколи моїм учителем чи науковим керівником не був <g/> , — формально я ж уже був і кандидатом філологічних наук <g/> , і доцентом <g/> , але в суті справи він став моїм новим учителем ( <g/> після Булаховського і Наконечного <g/> ) <g/> .
doc#9 Якщо вона виходить новим виданням на Україні <g/> , то не тому <g/> , що вона досконала чи ідеальна <g/> , а тому <g/> , що кращої нема <g/> , а потреба в насвітленні її проблем і фактичних даних велика <g/> . </p>
doc#9 <p> Відповідно до « <g/> партійно-урядової <g/> » політики тих років ( <g/> до розпаду Радянського Союзу <g/> ) праці з історії української літературної мови нової доби <g/> , що тоді виходили <g/> , старанно замовчували цю проблематику <g/> , як здебільшого і <g/> , бодай поодинокі <g/> , випадки впливів Галичини на літературну мову <g/> .
doc#9 Галичина в формуванні нової української літературної мови <g/> .
doc#9 Тим більше <g/> , що скільки авторові відомо <g/> , тепер не заноситься на ґрунтовні нові студії в цій ділянці — ні на Україні <g/> , ні на чужині <g/> .
doc#9 <p> Грудень 1994. Нью-Йорк </p><p> ГАЛИЧИНА </p><p> В ФОРМУВАННІ НОВОЇ </p><p> УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ </p><p> У кінці XIX століття Борис Грінченко писав про Галичину <g/> : « <g/> Що таке Галичина <g/> ?
doc#9 Прослідкувати впливи Галичини на загальноукраїнську нову літературну мову <g/> , що стала розвиватися з початку XIX століття на Придніпрянщині й Слобожанщині <g/> , показати питому вагу й ролю галицьких мовних елементів <g/> , інкорпорованих відтоді в цю загальноукраїнську літературну мову — таке завдання цієї праці <g/> .
doc#9 А суть саме в цих загальних висновках <g/> , бо твердження про мішану східно-західну основу нашої нової літературної мови збиває наскоки на цю мову і « <g/> східняків <g/> » <g/> , коли вони обурюються західним характером якого-небудь слова або звороту <g/> , прийнятого в літературній мові <g/> , і галичан <g/> , коли вони заявляють <g/> , що літературна мова незрозуміла якимись елементами комусь із них через свій <g/> , мовляв <g/> , східний характер <g/> . </p>
doc#9 <p> Вплив Галичини на нову українську літературну мову йшов не завжди однаковими каналами <g/> , в однакових мовно-смислових сферах і з однаковою силою <g/> .
doc#9 <p> І. ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ НА НОВУ УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ ДО 1876 РОКУ </p><p> Не будемо говорити про галицькі впливи в дошевченківські часи <g/> .
doc#9 Отже <g/> , в Галичині починають чимраз інтенсивніше з'являтися в цій мові зміни <g/> , а головне <g/> , вона починає збагачуватися силою нових елементів <g/> .
doc#9 <p> Чим далі <g/> , тим більшає кількість нового в літературній мові <g/> , тим виразніше зростає відмінність зрощуваної на галицькому ґрунті літературної мови від мови <g/> , знаної і вживаної ( <g/> переважно <g/> , звичайно <g/> , серед народних мас <g/> ) на Великій Україні <g/> .
doc#9 Вас тільки тоді читатимуть на Вкраїні <g/> , коли ви приймете смак українців <g/> , піднявшись вище Головаччини <g/> , Дідиччини і всг'єі' нової галичанщини <g/> »3. Останні ( <g/> підкреслені мною <g/> ) слова показують <g/> , що цю філіпіку спрямовано не тільки проти галицького москвофільства <g/> , а й проти галицьких впливів взагалі <g/> .
doc#9 Здебільшого <g/> , правда <g/> , це не були активні елементи галицьких говірок <g/> , а радше пасивні <g/> : вони не вживалися вже часто в галицьких говірках як щось нормальне й звичайне <g/> , але вони були ще зрозумілі або принаймні зрозуміліші мовному чуттю галицького мовця <g/> , тоді як мовному чуттю мовця з Великої України вони видавалися вже цілком штучними квітами <g/> , винесеними зі старовини і надиханими тепер новим життям <g/> . </p>
doc#9 А далі він його деталізує <g/> : « <g/> Книжний літературний український язик повинен вироЄРлюватись на ґрунті живого сільського язика <g/> , вигрібаючи з його мови термінологію <g/> , зміняючи суфікси <g/> , приставляючи їх до кореня народного язика <g/> ; він не повинен шукати нових слів в інших слов'янських язиках <g/> , хоч би і в церковнослов'янському <g/> , а розвиватись на основі народних українських вимов <g/> : наддніпрянської <g/> , галицької <g/> , поліської <g/> , навіть чорноруської ( <g/> коло Вільна <g/> ) і білоруської ( <g/> коло Могилева <g/> , Мінська та Вітебська <g/> ) <g/> , котрі мають один спільний з українським лексикон слів <g/> .
doc#9 імена публіцистів і науковців з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , О. Кониського <g/> , І. Левицького <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Драгоманова <g/> , М. Комаря <g/> , І. Білика <g/> , Д. Мордовця-Сліпченка <g/> ; імена перекладачів з західноєвропейських письменників з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , П. Ніщинського <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Старицького <g/> , С. Руданського — і робить з цього висновок-повчання <g/> : « <g/> Нехай же наші браття-галичани не кажуть <g/> , впиваючись провінціяльною гордістю <g/> , що мов самі вони й мову виробили і літературу наукову та перекладову склали <g/> »1. Так <g/> , усі ці люди стояли в перших лавах творців і розроблювачів нової української літературної мови <g/> , але становище було таке <g/> , що більшість з них об'єктивно якраз проводила <g/> , як і М. Драгоманів <g/> , галицькі мовні впливи <g/> .
doc#9 Олена Пчілка приймає його погляд <g/> , що при збагачуванні літературної мови потрібне передусім « <g/> граматичне розширювання <g/> » <g/> , себто словотворення відомими в народній мові формантами2. </p><p> Але вона не відкидає й того <g/> , чого смертельно боявся І. Нечуй-Левицький <g/> : позичень і кування нових слів <g/> .
doc#9 <p> Коли ми з цього погляду придивимося до поетичної спадщини М. Старицького4 <g/> , то побачимо насамперед <g/> , що певну частину слів <g/> , що сприймалися в його поезіях як нові <g/> , справді можна вважати за його індивідуальні новотвори — принаймні ми знаходимо їх у приступних нам джерелах <g/> .
doc#9 — Ю. Ш. <g/> ) <g/> , але в період 1876— 1906 років « <g/> всі технічні терміни людського поступу витворювались у галицьких часописах під виключним впливом польської мови <g/> »1. Польські впливи тут явно перебільшені <g/> , але західний крен літературної мови схоплений правильно <g/> , як правильно підкреслено й те <g/> , що Галичина була саме осередком постання нових слів <g/> .
doc#9 Посутньо стаття М. Школиченка не приносила нічого нового <g/> , хіба що відзначала і намагалася заперечити недооцінку значення мови у І. Франка <g/> .