Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 Цю методу зраджують уже перші дві фрази твору <g/> : « <g/> Мінливо й мляво перебігають світлі струмки на великій круглій фонтанній мушлі <g/> » <g/> .
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 Літературна українська мова <g/> , за його твердженням <g/> , існує тільки на Великій Україні <g/> , де вона освячена авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників <g/> ; усе <g/> , що є специфічного в галицькій книжній мові <g/> , Б. Грінченко зневажливо називає « <g/> язичиєм <g/> » <g/> , дарма що не може не розуміти <g/> , що це новітнє <g/> , мовляв <g/> , « <g/> язичиє <g/> » далеко стоїть від тієї москвофільської мови <g/> , яка свого часу й дістала іронічну назву язичия <g/> : « <g/> Дуже помилялись ті земляки <g/> , які думали досі <g/> , що в Галичині тільке одне " <g/> язичиє <g/> " — москвофільське <g/> , навпаки <g/> , — є і друге — рутенське <g/> »1. Докази на це твердження в Б. Грінченка —
doc#9 Справді <g/> , в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани <g/> , як М. Ірчан <g/> , В. Ґжицький <g/> , Кл <g/> .
doc#9 Але тепер єдино можливий наголос цього слова не тільки в Галичині <g/> , а і на Великій Україні — наприростковий <g/> : уряд <g/> . </p>
doc#9 <p> Г. Фонетика й морфологія </p><p> У фонетично-морфологічній системі сучасної української літературної мови рис <g/> , узятих безпосередньо з західноукраїнських говірок при відсутності їх на Великій Україні <g/> , дуже мало <g/> .
doc#9 Він твердив <g/> , що галичанам легше перевчитися літературної мови <g/> , бо вони мають українське шкільництво <g/> , бо в них спонукою до праці над перебудовою літературної мови може бути національна свідомість <g/> , розвинена в них більше <g/> , ніж — масово беручи — на Великій Україні <g/> . </p>
doc#81 <p> Українських поезій <g/> , українських книжок взагалі в нашій великій книгозбірні не було <g/> .
doc#15 Ось кілька прикладів з численного матеріялу <g/> : </p><p> Гомін <g/> , тупіт <g/> , шум <g/> , і тільки по великій куряві знати було <g/> , куди переїхав цар <g/> . </p>
doc#33 І не тільки Підмогильного <g/> , а і всю літературу наших 20-х років <g/> , що була в своїй великій частині антисільською <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , тепер говоримо вільний <g/> , а в Шевченка зустрічаємо старішу форму цього слова <g/> , без пізнішого переходу о в і <g/> : вольний ( <g/> »I мене в сем'ї великій <g/> , в сем'ї вольній <g/> , новій не забудьте пом'янути« <g/> ) <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , факти дедалі більшого ширення галицької преси на Великій Україні <g/> , факти помітної участи в цій пресі великоукраїнських письменників і діячів <g/> , мова яких при друкуванні іноді зазнавала більших чи менших змін <g/> , — все це разом узяте актуалізує розбіжності літературної мови в її галицькому варіянті проти літературної мови <g/> , що росте спроквола ( <g/> через несприятливі обставини <g/> ) у Великій Україні на вузькообмежених жанрово й стилістично <g/> , лиш частково сприйманих традиціях мови Шевченка й « <g/> Основи <g/> » <g/> .
doc#64 Тут причина <g/> , чому еміґрація у великій своїй частині воліє ховатися від справжніх проблем у зовсім неактуальні — реформи правопису <g/> , голубе чи жовте згори на прапорі <g/> , католицтво чи православ'я і т. п. Дивно не те <g/> , що ці речі визначають тон життя еміґрації <g/> , а те <g/> , що крізь них усе таки пробивається справжнє <g/> .
doc#40 , солонцюватий <g/> , бур'януватий <g/> ; навпаки <g/> , наростки -аст ( <g/> ий <g/> ) ( <g/> -яст ( <g/> ий <g/> ) <g/> ) <g/> , -ист ( <g/> ий <g/> ) з наголосом здебільша на наростку <g/> , -н ( <g/> ий <g/> ) з наголосом на закінченні <g/> , -овит ( <g/> ий <g/> ) з наголосом перед закінченням показують наявність у великій або більшій від звичайного мірі <g/> , напр <g/> .
doc#92 Ну <g/> , розпитуйте <g/> ! </p><p> Але без павзи почав казати <g/> , що Булаховський у них у великій пошані і його портрет висить у Білодідовому кабінеті <g/> , а його твори незабаром будуть видані
doc#9 Він убачає цю причину в тому <g/> , що літературна мова в Галичині має незмірно ширшу сферу вживання <g/> , ніж у Великій Україні <g/> .
doc#40 ) поволі — прислівник <g/> , бо показує спосіб дії і не має жадного предметового значення <g/> , але в реченні « <g/> При великім табуні кінь гуля по волі <g/> » ( <g/> Нар <g/> .
doc#40 Єдиний виняток становить місцевий відмінок однини чоловічого й середнього роду <g/> , де є рівнобіжно двоє закінчень <g/> : -ому і -ім <g/> : у великому маштабі — у великім маштабі <g/> .