Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 з її кінцевої <g/> , підсумкової частини <g/> . </p><p> Так склалося багато обставин на малий розголос цієї праці <g/> . Але можна думати <g/> , що вирішальним у створенні такої ситуації було знецінення автора як
doc#92 Для мене і для моїх міжнародних друзів така людина просто негідник ( <g/> villain <g/> ) <g/> , який не лише не заслуговує оборони й підтримки від чесних людей <g/> , але виключив себе з прогресивного культурного суспільства і праця якого в американському університеті становить ганьбу для цього університету <g/> .
doc#92 Це метода виправдання будь-яких засобів метою ( <g/> в даному випадку метою знищення Шевельова <g/> , що аж надто явно визирає в закиді Колюмбійському університетові <g/> , що він ганьбить себе <g/> , не звільнивши мене з праці <g/> ) <g/> . </p>
doc#93 ) Чи були впливи Курбаса в працях Ахметелі і навпаки <g/> , — це виявить хіба майбутній дослідник <g/> .
doc#94 Треба було жертвувати свої неділі й свята <g/> , треба було вкорочувати своє життя надміром надсильної праці <g/> , гинути в боротьбі з підступними й всюдисущими « <g/> клясовими ворогами <g/> » <g/> , своєю кров'ю зрошувати землю прикордонь <g/> .
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#97 Бо понад двадцять років він працює над біографією Шевченка <g/> , зокрема від часу його вивезення з Петербургу <g/> , 1847 <g/> , до часу вивезення з Оренбургу <g/> , 1850. Про цей короткий період Шевченкового життя він опублікував кілька книжок <g/> , не один нарис-статтю <g/> , зокрема в « <g/> Шевченківському словнику <g/> » <g/> , 1976. Користаюся з нагоди появи його тритомника тепер <g/> , « <g/> Быль о Тарасе <g/> » <g/> , таки Оренбург <g/> , 1993 <g/> , щоб упровадити нашого читача в Большаковську працю і <g/> , в міру можливости <g/> , поставити деякі крапки над кількома <g/> , навіть багатьма <g/> , і. </p><p> « <g/> Бувальщина <g/> » <g/> , так зватиму Большаковську « <g/> Быль <g/> » <g/> , вся про аральсько-оренбурзькі роки життя Шевченкового <g/> .
doc#97 Ось аральська експедиція — докладно довідуємося про роботи команди <g/> , але здебільша невідомо <g/> , які ж були обов'язки й праці саме Шевченка <g/> , крім малювання краєвидів <g/> ; і <g/> , прочитавши всі три книжки <g/> , ми так і не знаємо <g/> , чи Шевченко брав регулярну участь у корабельній службі і в авралах <g/> .
doc#97 Навпаки <g/> , подякуймо за його працю <g/> , за любов його до Шевченка <g/> .
doc#97 Шевченко <g/> , за Автором <g/> , з одного боку <g/> , належить до цього « <g/> русского народу <g/> » <g/> , з другого — тільки прагне злитися з ним <g/> , добровільно приєднуючися до всіх праць і недогод корабельних <g/> , незалежно від того <g/> , чи мусів — на що не подається ніяких документальних чи спогадових потверджень <g/> .
doc#97 І не може бути в дальшій праці Автора <g/> , якщо він не визволиться з полону міражів імперського світобачення <g/> .
doc#97 слід було б окрему статтю <g/> . Тут тільки черкнувши пером об папір <g/> . </p><p> З </p><p> Усе-таки праця Большакова не зовсім змарнована <g/> . Давати ( <g/> авто <g/> ? ( <g/> портрет людини <g/> , найглибше зануреної
doc#100 А по наукових працях нічого сказати не можу <g/> , бо й не знаю <g/> , що виходило останнім часом <g/> .
doc#100 Та й <g/> , відверто кажучи <g/> , трохи лякають вони мене <g/> , ті праці <g/> : там ще дух старого колективізму <g/> , а не індивідуальних спостережень <g/> … </p>
doc#100 <p> В. М. <g/> : Згоден з Вами <g/> , але перейти на індивідуальні дослідження у таких фундаментальних працях <g/> , як « <g/> Історія української літератури <g/> » <g/> , в нас просто немає змоги <g/> , тобто
doc#100 Прагнення дати таку працю викладачам вузів <g/> , шкіл — цілком похвальне <g/> .
doc#100 Але одна річ стаття в пресі ( <g/> хоча й це важливо <g/> ) <g/> , а інша — в синтетичній концептуальній праці <g/> , якою будуть користуватися дуже довго <g/> . </p>
doc#100 Я знайомий з розділами рукопису <g/> , запевняю Вас <g/> , то цікава праця <g/> .
doc#101 Від 1990 року праці Ю. Шевельова знаходять щораз ширшу читацьку авдиторію на Україні — виходять в університетських виданнях Харкова і Одеси <g/> , київській періодиці <g/> . </p>