Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> Узгодження є такий зв'язок двох членів речення <g/> , при якому пояснювальний член речення повинен стояти в тій самій формі <g/> , в якій стоїть пояснюваний <g/> .
doc#40 <p> Керування — це такий зв'язок двох членів речення <g/> , при якому пояснювальний член речення стоїть у якомусь певному відмінку <g/> , що його вимагає пояснюваний член речення для висловлення певного змісту <g/> .
doc#40 Прилягання — це такий зв'язок двох членів речення <g/> , при якому пояснювальний член речення не має тих граматичних форм <g/> , в яких відбувається узгодження або керування ( <g/> себто форм роду <g/> , числа <g/> , відмінка <g/> , особи <g/> ) <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , при цьому вісниківство розпалювало часом надмірний шовінізм і доводило ненависть до такого градусу <g/> , при якому стають неможливими навіть ті компроміси з окремими групами росіян ( <g/> не кажучи вже про руськомовних українців <g/> ) <g/> , які могли б відколоти ці групи від загального протиукраїнського фронту росіян і <g/> , отже <g/> , були б корисні ( <g/> а в певних умовах доконечні <g/> ) для успіху української справи <g/> .
doc#81 Дві великі зайняла родина Дрекслерів <g/> , нам лишилися дві кімнати й кухня <g/> , при якій була ще мала кімнатка « <g/> для прислуги <g/> » <g/> .
doc#15 <p> Таким чином <g/> , діялектика мовного розвитку виявилася в даному випадку в тому <g/> , що субстантивна конструкція переродилася в свою повну протилежність <g/> , в конструкцію безособову <g/> , в конструкцію без- субстантивну ( <g/> беручи тут поняття субстантивности як поняття іменника в називному відмінку <g/> ) <g/> , в конструкцію <g/> , при якій називний відмінок імени категорично виключений <g/> , абсолютно неможливий <g/> . </p>
doc#40 <p> 7. Умовні підрядні речення стосуються до присудка головного речення <g/> , відповідаючи на запитання обставин умови ( <g/> при якій умові <g/> ?
doc#41 Але в перебігу літературного процесу їхні два твори знаменують той самий етап <g/> : етап повної зрілости нашого « <g/> европеїстського <g/> » роману <g/> , такої повної зрілости <g/> , при якій цей роман уже починає розкладатися на складники інших жанрів <g/> . </p>
doc#81 Зрештою <g/> , як потім виявилося <g/> , надміру активних взагалі забирали й нищили <g/> , навіть при ідеальному « <g/> соціяльному походженні <g/> » <g/> .
doc#40 <p> Крім того <g/> , збірні числівники двоє <g/> , троє <g/> , четверо вживаються при іменниках <g/> , уживаних тільки в множині і дуже поширилися при таких іменниках <g/> , основа яких у множині не така <g/> , як в однині <g/> , напр <g/> .
doc#40 Цей тип <g/> , отже <g/> , відповідає тенденції обмежити відміну числівника <g/> , бо вона не надто потрібна <g/> , поскільки в непрямих відмінках числівник майже завжди виступає при іменниках <g/> .
doc#40 Для іменників як таких типові тільки чотири приростки <g/> : </p><p> Приросток па- <g/> , завжди наголошений ( <g/> крім парубоцтво <g/> ) <g/> , при іменниках 1-ої відміни показує побічність даного предмета супроти того <g/> , який позначається тією ж основою без приростка ( <g/> пагін <g/> , пагорок <g/> , пакіл <g/> , парубок <g/> , пасмуга <g/> , пасока <g/> , пабородки <g/> ) <g/> , а при іменниках 3-ої відміни — збірність ( <g/> памолодь <g/> , паморозь <g/> , патолоч <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток пра- <g/> , в односкладових іменниках завжди наголошений <g/> , показує велику віддаленість предмета в часі <g/> , часто первісність предмета ( <g/> прадід <g/> , правнук <g/> , прабатько <g/> , праліс <g/> , пралюдина <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток уз- показує просторові поняття за ознакою межування <g/> , сусідства з чимнебудь <g/> , напр <g/> .
doc#40 Для іменників як таких типові тільки чотири приростки <g/> : </p><p> Приросток па- <g/> , завжди наголошений ( <g/> крім парубоцтво <g/> ) <g/> , при іменниках 1-ої відміни показує побічність даного предмета супроти того <g/> , який позначається тією ж основою без приростка ( <g/> пагін <g/> , пагорок <g/> , пакіл <g/> , парубок <g/> , пасмуга <g/> , пасока <g/> , пабородки <g/> ) <g/> , а при іменниках 3-ої відміни — збірність ( <g/> памолодь <g/> , паморозь <g/> , патолоч <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток пра- <g/> , в односкладових іменниках завжди наголошений <g/> , показує велику віддаленість предмета в часі <g/> , часто первісність предмета ( <g/> прадід <g/> , правнук <g/> , прабатько <g/> , праліс <g/> , пралюдина <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток уз- показує просторові поняття за ознакою межування <g/> , сусідства з чимнебудь <g/> , напр <g/> .
doc#40 Тому від займенника кожний множина звичайно не вживається ( <g/> хіба при іменниках pluralia tantum і при сполученні з числівниками <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> М. Шеремет <g/> ) </p><p> Дієслова при іменниках воля <g/> , слава були б можливі тільки в формі <g/> , узгодженій із цими іменниками <g/> , в формі жіночого роду <g/> , а не в безособовій формі ніякого роду <g/> .
doc#40 Перше його вжите без епентетичного н- <g/> , бо це присвійний займенник ( <g/> при іменниках гідність і презирство <g/> ) <g/> , друге має епентетичне Н- <g/> , бо це особовий займенник <g/> , ужитий при прийменнику <g/> . </p>
doc#40 Сама поява тут родового відмінка множини почасти зумовлена впливом конструкцій з числівниками типу п'ять <g/> , де <g/> , як зараз побачимо <g/> , прикметник стоїть у родовому відмінку множини нормально <g/> , а почасти пояснюється тим <g/> , що при іменниках жіночого й середнього роду форма іменника збігається закінченням і наголосом з родовим відмінком однини <g/> ; під впливом цього і прикметник міг тяжіти до форми родового відмінка <g/> , але не однини <g/> , а множини <g/> , бо появі форми однини перешкоджало значення числівника <g/> . </p>
doc#40 Тому тепер ці збірні числівники зрідка трапляються навіть при іменниках жіночого роду <g/> , напр <g/> .
doc#40 В таких випадках ( <g/> а вони найчастіші при іменниках жіночого роду <g/> ) треба говорити про неповне узгодження прикметника <g/> , найточніше — про граматичну трійку <g/> : числівник + прикметник + іменник <g/> .
doc#40 <p> Відміну функції суб'єкта становить функція носія ознаки <g/> : перша буває при віддієслівних іменниках <g/> , друга — при іменниках прикметникового походження <g/> , напр <g/> .