Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#88 не випасти з правовірних рамок <g/> . </p><p> Диво дивне <g/> : совєтська література відобразила цей стан і ці процеси <g/> . Таким дзеркалом стала п'єса Івана Микитенка « <g/> Соло на флейті <g/> » <g/> . Це
doc#88 1937 рік ліквідував їх майже всіх <g/> ; своє завдання вони виконали <g/> , отже <g/> , не були вже потрібні <g/> , а оскільки в совєтській системі не існує звичайного звільнення людини з роботи <g/> , вона має зникнути <g/> , отже <g/> , зникли й вони <g/> , ці халіфи на годину <g/> . </p>
doc#88 Дивним є те <g/> , що ці замкнені в собі малі світи <g/> , не маючи найменшої можливосте сполучення <g/> , взаємного порозуміння <g/> , водночас відчувають одне одного <g/> , живуть не лише собою <g/> , а й у групі <g/> , спілкуються мовою підсвідомости і що в них відбуваються паралельні явища <g/> .
doc#89 Емпсон не накидає аналізованим творам й авторам своїх вимог <g/> , а вслухається в ці твори <g/> , намагається вловити їхню неповторність і внутрішню закономірність <g/> . </p>
doc#89 Завжди <g/> , відколи існує літературна критика <g/> , існують ці дві її відміни <g/> .
doc#89 тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p><p> І коли мистець не міг укластися в ці газетно-політичні вимоги <g/> , критик заживо ховав його <g/> . Саме в несамовитому наглядовому підході Бєлінського —
doc#89 І критик поспішає заявити <g/> , що ці оповідання нічого не варті <g/> , бо не схожі на « <g/> мініятюрні шедеври <g/> » Тургенева <g/> , Бодлера <g/> , Вайлда <g/> , А. Шніцлера <g/> , Петра Альтенберґа і т. д. <g/> , не схожі на «" <g/> короткі малюнки і малюночки баталістичного характеру <g/> " з творів Анни Віванті <g/> , Барбюса <g/> , Дюамеля <g/> , Леонґарда Франка <g/> » і т. д. Знову-таки не звертаймо уваги на те <g/> , що це просто перелік імен <g/> , бо що спільного <g/> , крім малого розміру <g/> , мають вірші в прозі Тургенева з мініятюрами Бодлера або парадоксалізм Вайлда з « <g/> газетністю <g/> » Барбюса <g/> ?
doc#89 ( <g/> Факти ці <g/> , зрештою <g/> , загальновідомі <g/> , подаю за працею Ол <g/> .
doc#89 А все-таки води ці не зовсім застояні і якийсь мінімум руху в них є. Є і деякі своєрідності місцевого характеру в Україні <g/> , як і в усьому сузір'ї радянських народів <g/> . </p>
doc#89 ) </p><p> Про всі ці болісні й несмачні речі доводиться тут нагадати — бодай пунктиром <g/> , — щоб висловити ще раз всім очевидне спостереження <g/> : те <g/> , що на Заході було літературною проблемою <g/> , під випробуваним керівництвом партії й уряду переросло в явище політичне <g/> , і поняття нагляду в літературі в свідомості кожного мешканця однієї шостої земної кулі стало поняттям політичним і судовим <g/> , за яким відчуваєш холод револьверної цівки <g/> , прикладеної до чиєїсь — твоєї <g/> , читачу <g/> , моєї — потилиці <g/> .
doc#89 Але <g/> , коли читаємо ці ( <g/> повищі <g/> !
doc#90 » ( <g/> О ці нескінченні визволення <g/> !
doc#90 ) </p><p> Зрештою <g/> , ці враження від Европи в офіційному їх варіянті просто неповторно блискуче схоплені в кінцевій розмові політкерівника майора Воронцова з салдатами <g/> : </p><p> «— Чудово <g/> , — каже майор <g/> , дивлячись на портсигар <g/> .
doc#90 Одначе після того автор раз-у-раз підкреслює <g/> , що Брянський жив недаремно і загинув не марно <g/> : він винайшов сідло удосконаленої форми <g/> , ці сідла запроваджено в армії <g/> , вони звуться сідлами Брянського й увічнюють його в удячному людстві <g/> .
doc#90 Тільки в окремих сценах можуть ці письменники піднестися до мистецьких чинів <g/> ; цілости створити вони вже не можуть <g/> .
doc#90 Об'єктивна вартість таких творів — по-перше <g/> , в цих сценах <g/> , по-друге <g/> , — в тих клаптях правди <g/> , які поза бажанням письменника ці твори все-таки відбивають <g/> .
doc#91 Правда <g/> , посеред роману автор сам забув про своїх орловських Мокеїчів <g/> . </p><p> Звісно <g/> , всі ці речі вставлені на вимогу пропаганди <g/> , і це не вина автора <g/> , а його біда
doc#92 Я знав <g/> , отже <g/> , що мої погляди на ці справи різко різнилися від Якобсонових <g/> .
doc#92 Він підносив ці проблеми й доводив їх до логічного кінця <g/> , дуже часто парадоксального <g/> .
doc#92 на дріжджах <g/> , і за кілька років мало лишилося незавойованих осередків <g/> . </p><p> Як правило <g/> , ці люди зберігали свою вірність Якобсонові <g/> . Причин на це було багато <g/> . Без рекомендації Якобсона