Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 хохлацького " <g/> просвітительства <g/> "» <g/> , що знову в'яжеться тисячами ниток із попередніми памфлетами Хвильового <g/> , знаходимо вже славословіє Москві <g/> : повторюючи мало не буквально статтю В. Чубаря в « <g/> Комуністі <g/> » з 30 травня 1926 р. ( <g/> « <g/> Про вивихи <g/> » <g/> ) <g/> , Хвильовий посилається на Драгоманова ( <g/> « <g/> В свій час іще Драгоманів про це ( <g/> впливи руської культури й літератури <g/> ) писав як про факт дуже втішний <g/> » <g/> ) і додає від себе <g/> : « <g/> А потім Роза Люксембурґ підкреслювала світове значення руської літератури <g/> » <g/> , — і далі <g/> : « <g/> Наша орієнтація на Москву <g/> !
doc#37 Майстренко <g/> , до того ж не письменник <g/> , — і далі проповідував ідеали комунізму й комуністичної партії <g/> , тільки не КПУ <g/> , а УКП <g/> .
doc#81 Мій абсолютно перший опус звався « <g/> Надежда <g/> » і починався <g/> : </p><p> О призрак легкокрылый <g/> , </p><p> Но бесконечно милый <g/> , — </p><p> і далі в такому ж дусі <g/> .
doc#89 схопивши в руки <g/> , </p><p> Дивуєшся <g/> , чому не йде Апостол правди і науки — і далі й далі <g/> . Леся Українка писала в листі до Маковея ( <g/> 1893 <g/> ) <g/> : «
doc#68 Образи такої тональности взагальнюються в образ самої України <g/> , зрадженої й зрадливої <g/> , моєї й чужої мені <g/> , божевільної « <g/> вичужілої вітчини <g/> » <g/> , « <g/> храму <g/> , зазналого скверни <g/> » <g/> , « <g/> нестерпної рідної чужини <g/> » — України <g/> , де нема живих людей — </p><p> Горить свіча — </p><p> а спробуй <g/> , відшукай людину </p><p> на всю велику Україну <g/> , </p><p> де навіть під час останнього Страшного Суду покинуть яму змертвихвсталі <g/> , а ці — ще спатимуть — і далі <g/> . </p>
doc#24 <p> Яка б не була філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , — а ми бачили <g/> , що вона наскрізь діялектична і сповнена історизму <g/> , а водночас по-своєму телеологічна <g/> , — бо вона не відкидає ідеї закономірности в історичному розвитку <g/> : згадаймо характеристику історичного циклу в « <g/> Найменням -— Жінка <g/> » <g/> , даного в образах річного круговороту природи <g/> : дике свавілля орд восени <g/> , задубілість зимового сну — і розквіт культури весняною яблуневою заметіллю — і пора зрілости <g/> , коли життя « <g/> складає до сонця многострунну хвалу <g/> » і вистигають плоди і нові орди розкошланих бранок <g/> , шалапуття й тривоги — і далі новий цикл ( <g/> згадаймо ідею циклічносте в Тичини — « <g/> В космічній оркестрі <g/> » <g/> ) — яка б не була ця філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , але вона підкупає тим <g/> , як широко захоплює вона життя <g/> , як жадібно всотує всі звуки й барви довкілля <g/> , як не цурається найбільших протиріч <g/> , як усюди й скрізь прокладає шлях ЛЮДИНІ <g/> . </p>
doc#59 сибірському засланні <g/> , у втечі через Амур — читач сам відбудовує проміжну ланку <g/> : саможертовне підпілля в Україні — і далі перейти з тією ж суворою закономірністю асоціяцій до ідеї твору — до прощання з учора <g/> : </p><p> Я згадав самотню грушу серед ланів <g/> , таблицю « <g/> Borderline <g/> » <g/> , узгір'я і синій шелест Чеського Лісу <g/> .
doc#11 Андрухович іде далі <g/> , він каже нам про затемнення світу ( <g/> сонце далеко <g/> , а світ ось- тутечки <g/> ) <g/> .
doc#41 <p> Цим він іде далі від Фрідмана <g/> , на якого ніби схожий зовні <g/> .
doc#5 Але Підмогильний іде далі <g/> , показуючи поразку і іраціонального <g/> , другу невеличку драму <g/> , драму Марти <g/> .
doc#40 Якщо сумарне слово стоїть попереду <g/> , а ряд іде далі <g/> , то носієм другорядної предикації бувають члени ряду <g/> , напр <g/> .
doc#64 Але іду далі <g/> : егоїзм Любченка я не хочу засуджувати ( <g/> хоч було тоді і багато проявів альтруїзму <g/> , що заслуговують того <g/> , щоб перед ними схилити голову <g/> ) <g/> .
doc#94 Але візантійська релігія книги як Божественної книги <g/> , як Божого об'явлення не вмерла <g/> , вона існувала далі <g/> , лише в дещо змінених і далі примітивізованих формах <g/> .
doc#72 Українські партії існували далі й посилали своїх представників — хай навіть і з обмеженими правами й можливостями — до законодавчих інституцій <g/> ; українські школи були в стані занепаду <g/> , але їх не заборонили цілковито <g/> ; Греко-Католицьку Церкву ані зліквідували <g/> , ані поставили під державний контроль і вона лишалася бастіоном української мови й культури <g/> .
doc#26 Хай сьогодні <g/> , як нам кажуть <g/> , людей не запроторюють у табори Воркути чи Колими <g/> , але для літературних творів свої Воркута й Колима існують далі <g/> . </p>
doc#89 Протилежність критики нагляду й критики вгляду існує далі й існуватиме <g/> , доки існуватиме література й літературна критика <g/> .
doc#28 Ніщо в світі не гине <g/> ; дерево існує далі як гази <g/> , як тверді рештки <g/> .
doc#59 Для справжньої пересічі лишався шлях сліпого автоматизму <g/> : іти далі так <g/> , ніби нічого не сталося <g/> .
doc#80 Він ішов далі <g/> .
doc#81 В кінці першого року Гриць склав іспит відмінно <g/> , і так він ішов далі <g/> .