Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#72 Те саме можна сказати й про перших секретарів ЦК КП ( <g/> б <g/> ) У <g/> : після Ю. П'ятакова були це Ф. Сергеев ( <g/> партійна кличка Артем <g/> ) <g/> , Е. Квірінґ <g/> , С. Косіор <g/> , В. Молотов і Д. Мануїльський <g/> , всі <g/> , крім останнього <g/> , — неукраїнці <g/> . </p>
doc#81 Після яких вісьмох годин нашої « <g/> дружньої розмови <g/> » я набрався сміливости й запитав <g/> : </p><p> — Чи я повернуся сьогодні додому <g/> , чи мене затримають <g/> ?
doc#40 Зокрема в сучасній мові усталилося вживання називного речення як першого члена складносурядного речення <g/> , де називне речення <g/> , зв'язане з другим ( <g/> будь-якої будови <g/> ) сполучником і <g/> , показує час або дію <g/> , після яких надходить або має надійти те <g/> , про що говориться в другому реченні <g/> , напр <g/> .
doc#16 От я беру <g/> , наприклад <g/> , статтю про МУР « <g/> Ідея чи безідейність <g/> » в лондонському « <g/> Українському кличі <g/> » 1 і читаю зовсім нові для себе речі <g/> , після яких у дужках стоїть « <g/> Листи і статті голови МУРу У. Самчука <g/> » <g/> .
doc#92 , як діяти <g/> . </p><p> З листів В. й Е. імена промовців <g/> , що забирали слово після Якобсона в моїй обороні <g/> , були Станґ з Норвегії <g/> , Рудольф Яґодіч з Австрії і
doc#9 <p> 1. Конструкції з прийменником за зі знахідним відмінком іменника на означення проміжка часу <g/> , після якого щось відбувається <g/> : « <g/> За кілька хвилин ми проминули останні приміські хатки <g/> » ( <g/> Ю. Смолич <g/> ) <g/> , « <g/> За мить таким ура здвигнулось поле <g/> » ( <g/> П. Тичина <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> На ознаку періоду часу <g/> , після якого щось сталося <g/> , вживається прийменник за або через із знахідним відмінком <g/> , напр <g/> .
doc#28 При певному перебільшенні насичености розчинена речовина перестає бути розчиненою і кристалізується <g/> ; тварини певного ґатунку <g/> , якщо їх народилося забагато <g/> , – вимирають <g/> ; змасування війська на фронті корисне до певної межі <g/> , після якої дальше масування приносить тільки непотрібне винищення й шкоду <g/> .
doc#37 Пригадую <g/> , скоро після єгипетсько- ізраїльської війни <g/> , сидячи в вестибюлі готелю в Луксо- рі й безнадійно відмахуточися від цих мух <g/> , я зрештою сказав службовцеві готелю <g/> : </p><p> —Чому ви не спровадите всі ваші мухи до Ізраїлю <g/> ?
doc#100 Ви після І Конгресу МАУ ( <g/> 1990 <g/> ) уже кілька разів приїздите в Україну <g/> .
doc#81 Після імени нового знайомого стандартне запитання — « <g/> Звідки ви <g/> ?
doc#40 Крім того <g/> , певну ролю відіграє тут порядок слів <g/> : якщо дієслово стоїть безпосередньо після іменника <g/> , залежного від числівника <g/> , воно частіше ставиться в множині <g/> , як це видно й з попередніх прикладів <g/> .
doc#40 Від займенника третьої особи <g/> , правда <g/> , нібито вживається в подібних випадках форма родового відмінка однини <g/> , але в дійсності це спеціяльна незмінна форма присвійного займенника <g/> , як це виявляється й назовні в тому <g/> , що вона ставиться нормально не після іменника <g/> , як буває з керованим іменником <g/> , а перед іменником <g/> , як буває при присвійних прикметниках і займенниках <g/> : його виступ <g/> , її запрошення <g/> . </p>
doc#40 Прикметник у функції присудка звичайно ставиться після іменника-підмета ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Сполучним голосним найчастіше буває -о- <g/> , зокрема завжди <g/> , коли перша основа прикметникова ( <g/> жовтогарячий <g/> , куцохвостий <g/> , синьоцвіт <g/> ) <g/> , далі — -и- <g/> , коли перша частина числівникова від три до дев'ятдесят <g/> , крім сорок ( <g/> тризуб <g/> , чотирикутник <g/> , тридцятирічний <g/> ; але при два — двоногий <g/> , дворіччя <g/> ) <g/> , і <g/> , нарешті <g/> , -е- <g/> , що вживається після іменникових основ <g/> , що закінчуються на -й або подовжений приголосний ( <g/> дієслово <g/> , краєвид <g/> , життєздатний <g/> ; також <g/> : божевільний <g/> , очевидний <g/> ) і <g/> , нарешті <g/> , здебільшого після м'яких основ іменників ( <g/> див <g/> .
doc#12 <p> 14. Перед і після іменників з залежними словами <g/> , впроваджених у речення словами <g/> : крім <g/> , окрім <g/> , опріч <g/> , за винятком <g/> , особливо <g/> , переважио <g/> , зокрема і то тощо <g/> , напр <g/> .
doc#40 Таке саме чергування не тільки після шелесних <g/> , а і після інших приголосних буває в прикметниковому наростку -ов ( <g/> ий <g/> ) — -ев ( <g/> ий <g/> ) <g/> , про що див <g/> .
doc#12 <p> 2. Після інших приголосних и в чужих словах уживаєтьтся тільки в словах давно позичених <g/> , переважно церковного характеру <g/> : акафист <g/> , архидиякон <g/> , евангелист <g/> , єпископ <g/> , католик <g/> , митрополит <g/> , схизма <g/> , —але <g/> : Біблія <g/> , гімн <g/> ; також <g/> : миля <g/> , спирт <g/> .
doc#12 <p> Шоб показати йотовану вимову голосних я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після приголосної <g/> , відповідно до вимови даного слова в чужій мові <g/> , пишемо перед літерами я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н — знак м'якшення <g/> , а після інших приголосних — апостроф <g/> , напр <g/> .