Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 сибірському засланні <g/> , у втечі через Амур — читач сам відбудовує проміжну ланку <g/> : саможертовне підпілля в Україні — і далі перейти з тією ж суворою закономірністю асоціяцій до ідеї твору — до прощання з учора <g/> : </p><p> Я згадав самотню грушу серед ланів <g/> , таблицю « <g/> Borderline <g/> » <g/> , узгір'я і синій шелест Чеського Лісу <g/> .
doc#80 Тим часом тут не тільки ключ до провідної ідеї твору про неконтрольованість людської поведінки і про суперечність між наміром і дією <g/> , — тут також <g/> , у творі <g/> , виданому 1928 року <g/> , передбачення терору тридцятих років <g/> , що знищив <g/> , серед мільйонів інших <g/> , і всіх рецензентів повісти <g/> , — все в ім'я майбутнього щастя людства чи то пак трудящих <g/> . </p>
doc#0 У ті дні інсценізацію твору поставив Гнат Юра в Київському театрі ім <g/> .
doc#47 І тут треба поставити його в зв'язок з іншими творами Лятуринської сорокових —п'ятдесятих років <g/> .
doc#18 Тут є автобіографічний <g/> , особистий аспект інших творів з тетралогії ( <g/> йому присвячена стаття Л. Білецького про образ Мойсея в творчості Франка <g/> ) <g/> , є тут громадянсько-політичний аспект <g/> , такий виразний в « <g/> Отвертому листі <g/> » <g/> , але понад усім і в підоснові всього знаходимо тут філософію і історіософію <g/> . </p>
doc#1 Стиль і настрій цих віршів та поем характерний для більшосте інших творів тих років <g/> .
doc#19 У Мови кількісно переважають властиві для « <g/> ІІІевченкової <g/> » ніколи пісенні ритми з більш-менш виразною їх тонізацією в напрямі амфібраху ( <g/> « <g/> Три деревини <g/> » <g/> , « <g/> Кониському <g/> » <g/> ) <g/> , дактилю ( <g/> « <g/> Думи засланця <g/> » <g/> , « <g/> Напровесні <g/> » <g/> ) <g/> , а найчастіше хорею ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , « <g/> Не пустуй <g/> , моя голубко <g/> » і більшість інших творів <g/> ) <g/> .
doc#19 Те саме зустрічаємо і в інших творах на цю тему <g/> .
doc#47 А <g/> , як далі побачимо <g/> , і в інших творах Оксани Михайлівни </p><p> 1 Звичайно <g/> , психологічного конфлікту з батьком і самої його постаті не треба малювати тільки чорно <g/> .
doc#80 В уривках з « <g/> Франсуа Війона <g/> » і « <g/> Самотнього мандрівника <g/> » це відповідає образній системі поезій Війона і картин Ван Гоґа <g/> , але це не стилізація лише <g/> , бо ми бачимо подібні засоби і в інших творах Домонтовича <g/> . </p>
doc#47 <p> Це дуже відповідальне твердження <g/> , і <g/> , перше ніж його прийняти <g/> , треба перевірити його на інших творах Лятуринської того часу <g/> , а коли воно справдиться <g/> , кинути дещо інакший погляд і на її попередню творчість <g/> . </p>
doc#47 Загалом — не зазнайомлення читачів з чужими світами <g/> , а включення іншомовних творів у свій світ <g/> , — настанова <g/> , мабуть <g/> , характеристична для Лятуринської взагалі <g/> , з її уявою мистецтва як особистої й національної Мрії-візії <g/> .
doc#73 Юрій Косач у своїй доповіді « <g/> Історична белетристика і становище критики <g/> » зайнявся специфікою вимог <g/> , які ставить історичний твір до критика і письменника <g/> .
doc#9 Характеристична деталь <g/> , що свідчить про збереження цієї традиції <g/> , є та <g/> , що в історичних творах кінця XVIII — початку XIX ст <g/> .
doc#78 Характеристичний деталь <g/> , що свідчить про збереження цієї традиції <g/> , є те <g/> , що в історичних творах кінця 18 — початку 19 ст <g/> .
doc#73 <p> Тільки сюжетною схемою належить до історичних творів драматичний твір Юрія Косача — « <g/> Дійство про Юрія Переможця <g/> » <g/> .
doc#62 Себто історію творів <g/> , яких нема <g/> , хоч були <g/> .
doc#38 Наличок могло б і не бути <g/> , історія літератури лишилася б <g/> , бо вона — історія творів <g/> , а не осіб <g/> . </p>
doc#9 Хоч вони і не були загалом свідомими прищеплювачами галицького в мові <g/> , але цілком природно <g/> , що в їхніх творах галицизмів не могло не бути <g/> .
doc#41 Схематизуючи <g/> , можна було б сказати <g/> , що в їхніх творах за автором-белетристом ховається в випадку Домонтовича - науковець-синтетик <g/> , а в випадку Винниченка - утопіст-політик <g/> .