Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#71 Першу <g/> , уґрунтовану в старослов'янській мові <g/> , вживано в церкві <g/> ; другу <g/> , уґрунтовану первісно – але не виключно – в говірній мові <g/> , вживано у світському житті <g/> . </p>
doc#40 Нарешті <g/> , в неозначеному значенні досить часто <g/> , особливо в усній мові <g/> , вживаються питальні займенники <g/> , без усяких часток <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Майбутній час визначень <g/> , властивий усній мові <g/> , вживається від небагатьох дієслів <g/> , головне бути <g/> , становити <g/> , являти <g/> , напр <g/> .
doc#40 Тим то розгорнені складні речення супідрядного типу можна часто зустріти в оповіді <g/> , в промовах <g/> , призначених навіть для широкої авди- торії тощо <g/> , тоді як ступнево побудовані розгорнені складні речення притаманні більше ускладненій науково-філософській <g/> , почасти діловій мові <g/> , взагалі мові <g/> , що спирається на розгалужене аналітичне й мотиваційне мислення <g/> . </p>
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .
doc#40 Тому вона широко користаеться чужими словами <g/> , яких не знає літературна і взагалі місцева мова <g/> , а слова <g/> , відомі літературній мові <g/> , використовує в зовсім іншому <g/> , довільно наданому значенні <g/> .
doc#9 До тих прийменникових конструкцій галицького походження <g/> , що цілком панують у літературній мові <g/> , витиснувши аналогічні конструкції східноукраїнського походження <g/> , належать <g/> : </p><p> 1. Конструкції на означення годин з прийменником о і назвою самої години в прикметниковій ( <g/> порядково-числівниковій <g/> ) формі в місцевому відмінкуl <g/> : « <g/> Кожен з нас о тій хвилині так подумав <g/> » ( <g/> А Малишко <g/> ) <g/> .
doc#36 <p> Ймення Ґе <g/> , незвичне і в російській і в українській мові <g/> , вказує на іноземне походження <g/> .
doc#40 <p> У зв'язку з цим контрастом між прямою і непрямою мовою природно <g/> , що літературна мова мусила шукати способів поєднати позитивні стилістичні властивості обох способів <g/> , щоб <g/> , не протиставляючи різко пряму мову дійових осіб авторовій мові <g/> , водночас дати відчути індивідуальні особливості їхньої мови <g/> .
doc#10 Шукавши українського “ <g/> духу <g/> ” в українській мові <g/> , вона не планує все таки очистити її від усього чужого <g/> , а тільки “ <g/> від деяких невластивих <g/> …
doc#45 Перед 1863 р. українська мова не була заборонена <g/> , але уряд зовсім не захоплювався її розвитком <g/> , що дав би змогу формуватися вповні самодостатній літературній мові <g/> , відмінній від російської <g/> .
doc#3 Хоч обмежений критеріями роду ( <g/> середній <g/> ) та числа ( <g/> pluralia tantum <g/> ) <g/> , розвиток цієї конструкції <g/> , уже півтора століття вживаної в літературній мові <g/> , відповідає загальній еволюційній тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#51 ВУАН 7-8 <g/> , 1926 <g/> ; Замітки з української мови <g/> , Slavia- 3,1924-5 <g/> ; Уваги до дієприкметників в українській мові <g/> , Вісник одеської Комісії краєзнавства при ВУАН <g/> , 1925 <g/> , 2-3 <g/> : Діялектологічний нарис Полтавщини <g/> , Український діялектологічний збірник <g/> , 2 <g/> , Київ і баг <g/> .
doc#40 Тому тут не можна говорити про будь- який нахил до розщеплення родового відмінка на два відмінки ( <g/> як це <g/> , наприклад <g/> , є в російській мові <g/> , де говорять дайте чаю <g/> , але запах чая і т. п. <g/> ) <g/> .
doc#40 Це не стосується до вставних і постпозитивних авторських пояснень при прямій мові <g/> , де підмет завжди стоїть після присудка <g/> , напр <g/> .
doc#40 Перше буває найчастіше в ораторській мові <g/> , друге — в неквапливій реалістичній прозі або поезії <g/> . </p>
doc#40 Цим пояснюється <g/> , наприклад <g/> , велика кількість гомонімів у англійській мові <g/> , з слов'янських мов — у чеській <g/> . </p>
doc#40 Такі речення більше властиві невимушено-оповідній мові <g/> , забарвленій почуттям мовця <g/> . </p>
doc#55 <p> 3. Останнього і поки що остаточного вдару поглядові <g/> , що зубні приголосні перед і з о нормально не влягають паляталізації в літературній мові <g/> , завдала редакція « <g/> Сучасної української літературної мови <g/> » <g/> , І <g/> , с. 250 ( <g/> за свідченням Коструби — І.Білодід <g/> ) <g/> , постулюючи <g/> , що в літературній мові всі приголосні м'якшаться перед і всякого походження <g/> , а нем'якшення припускається тільки як факультативний варіянт <g/> . </p>
doc#27 <p> Легко помітити <g/> , що всі ці слова вживаються також <g/> , з різним ступенем активности <g/> , в російській мові <g/> , загальній або поетичній <g/> .