Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 І <g/> , як у словнику поезії про Котляревського <g/> , заперечення поезії Котляревського безпосередньо виявляє себе у виборі слів <g/> , що їх нема в « <g/> Енеїді <g/> » <g/> , так тепер Шевченко насичує свій твір словами <g/> , яких ми даремно шукали б у творах Квітки <g/> .
doc#26 Шевченко і тут — великий заперечник <g/> .
doc#26 Це такі слова <g/> , як пороги <g/> , чайка <g/> , скиглить ( <g/> про чайку <g/> ; у Квітки тільки про собаку <g/> , у зовсім відмінній тональності <g/> ) <g/> , могили ( <g/> у Квітки лише раз і в архівних матеріялах <g/> , яких Шевченко не міг знати <g/> ) <g/> , буйний ( <g/> про вітер <g/> ) <g/> , тирса <g/> , гетьмани ( <g/> множина <g/> ) <g/> , дума ( <g/> у Квітки лише раз <g/> , коли мова про поезії Шевченка <g/> !
doc#26 ) </p><p> У вступному розділі Шевченко міркує — кажучи термінологією сучасних мовно-літературних дискусій на Україні — про « <g/> безперспективність <g/> » української мови <g/> , іншими словами <g/> , про твердження <g/> , що українська мова повинна поступитися російській <g/> , а література цією мовою приречена на зникнення <g/> .
doc#26 Шевченко розцерковнослов'янив перші дві свої форми <g/> , а далі запровадив російське слово <g/> .
doc#26 <p> Розрахувавшися так з російською книжкою <g/> , протиставивши себе тій традиції <g/> , Шевченко перекидає церковнослов'янський місток — « <g/> Начнем же уже ( <g/> мало б бути <g/> , мабуть <g/> , убо <g/> .
doc#26 О <g/> , Шевченко вмів бути майстром іронії <g/> , натяку <g/> , жарту <g/> , дотепу <g/> , трюку <g/> , як колись бурсаки <g/> , і не гірше від бароккових інтермедій або <g/> …
doc#26 Як Шекспірові блазні <g/> , Шевченко вдавався <g/> , коли хотів <g/> , до штукарства й блазнювання в усій їх провока- тивності і <g/> , як Шекспірові блазні <g/> , він ховав за тим нерідко дуже поважний зміст <g/> .
doc#26 Найвизначнішими серед них були Котляревський і Квітка-Основ'яненко <g/> , і кожному з них Шевченко присвячує <g/> , ще в своїх перших поетичних кроках <g/> , критичний етюд <g/> , деклярацію своєї від них залежности чи боргу і — цілковитої незалежности <g/> .
doc#26 Але вже і з простого зіставлення двох поетичних словників ясно видно <g/> , що Шевченко будує інший поетичний світ — пейзажно-ліричний <g/> , географічно визначений за допомогою деталів-символів ( <g/> українських <g/> ) <g/> , черпаних з ліричного ґатунку народньої пісні і пройнятих особистим сприйманням <g/> , як на нашу теперішню мірку — виразно сентиментальний <g/> .
doc#26 У свідомості Шевченко схилявся в пошані перед автором « <g/> Енеїди <g/> » <g/> , в підсвідомості і <g/> , либонь <g/> , таки і в свідомості він діло Котляревського заперечує <g/> .
doc#26 Коли Шевченко яких шість років пізніше охрестив « <g/> Енеїду <g/> » « <g/> сміховиною на московський шталт <g/> » <g/> , він міг стосувати це і до жанрових особливостей поеми і до її мови <g/> .
doc#26 1861 р. Панько Куліш поставив виразні крапки над і. У його оцінці Котляревський був винен у спотворенні українського життя <g/> , а « <g/> українське слово він перековерзує <g/> » ( <g/> « <g/> Чого стоїть Шевченко яко поет народній <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#26 І Шевченко не завжди цурався його <g/> .
doc#26 <p> Але в питанні вибору стовпового шляху для розвитку української мови Шевченко ніколи не вагався і ніколи не припускав компромісів із суржиком <g/> .
doc#26 1 тут також Шевченко був критиком свого попередника <g/> , критиком через інакшість <g/> . </p>
doc#26 <p> У випадку Квітки-Основ'яненка Шевченко був не менш критичним і знову не прямим запереченням чи полемікою <g/> , а своєю інакшістю <g/> .
doc#26 Коли Котляревському Шевченко протиставляв лірично- пісенний пейзаж <g/> , то для Квітки таке протиставлення не було актуальним <g/> , бо цей стиль Квітці в усіх його подальших асоціяціях не був чужий і вживався поруч суржико-бурлескного <g/> , не змішуючися з цим останнім <g/> .
doc#26 Здавалося б <g/> , отже <g/> , що Шевченко не матиме що протиставляти Квітці <g/> .
doc#26 За цей рік Шевченко переріс ліризм народньої пісні <g/> , йому відкрилася історична романтика українського минулого <g/> .