Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 <p> Не ґвалту я — міньби хотів <g/> , ( <g/> с. 443 <g/> ) </p><p> П'ЯТЬ </p><p> Життя Іова на тому відтинку <g/> , що змальований у Біблії <g/> , сповнене страждання <g/> , але він не має за собою трагічної вини <g/> , і Бог переслідує його не за гріхи й провини <g/> , яких він не мав <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Питання <g/> » <g/> ) </p><p> Світ для неї — в'язниця <g/> , а життя — незбагненне <g/> , і людина зла <g/> , вона — </p><p><g/> …
doc#4 Бо зміст життя — </p><p> Самотньо йдеш у ніч оцю <g/> , </p><p> у безвість <g/> , в порожнечу </p><p> і <g/> , наче каторжний ланцюг <g/> , </p><p> свій біль волочиш <g/> . </p>
doc#4 І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя і <g/> , відтепер <g/> , іти разом з ним до кінця путі <g/> . </p>
doc#4 Адже всі « <g/> дійові особи <g/> » <g/> , чиї образи-тіні проходять через особисте життя поетки — Юрій Липа <g/> , Ольжич <g/> , Оксана Аятуринська <g/> , Маланюк <g/> , Олена Теліга <g/> , абож зустрінені на сторінках книжок — Леонид Кисельов <g/> , Ліна Костенко <g/> , — всі вони втілення української душі <g/> , носії і часто жертви української ідеї <g/> .
doc#4 У свої сорок років вона усвідомлює <g/> : </p><p> Я чекаю на смерть без ляку <g/> , </p><p> тільки знаю <g/> : не досить ще <g/> , </p><p> не тепер складу подяку </p><p> за життя <g/> … </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну назву « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> .
doc#4 Тепер це — « <g/> остання поразка <g/> » <g/> ; « <g/> безвість безсмертя <g/> » — це в суті речі чи то пекельний вихор Франчески да-Ріміні <g/> , чи то скупчення « <g/> не цього світу в'язниць <g/> » <g/> ; і веде туди <g/> , не питаючи згоди <g/> , « <g/> чорний лицар <g/> » <g/> , « <g/> чорний привид <g/> » <g/> , « <g/> чорний воїн <g/> » і в характеристичній амбівалентності статі/безстаттевости — « <g/> діва залізна <g/> » <g/> , що стискає груди <g/> , серце <g/> , душу <g/> , життя « <g/> хижацькими кігтями <g/> » <g/> .
doc#4 Людського життя <g/> ? </p>
doc#5 Читач діставав біографію <g/> , речеву й психічну <g/> , героїв <g/> , образи Києва в його околицях і центрі <g/> , садах і бульварах <g/> , ресторанах <g/> , каварнях і культурних закладах <g/> , панораму міського життя <g/> , перекрій побуту різних соціяльних прошарків – студентів <g/> , дрібних крамарів <g/> , інтелігенції <g/> , мистецької богеми <g/> .
doc#5 Більше про перебіг його життя ми не знаємо нічого <g/> .
doc#5 Він обдаровує нас семисторінковим трактатом про те <g/> , що таке життя з біологічного погляду ( <g/> горіння як метаболізм <g/> , обмін речовин <g/> ) <g/> , що таке біохемія <g/> , що таке білок і амінокислоти <g/> .
doc#5 Але життя коротке <g/> , а природа приготувала низку засідок <g/> , щоб перешкодити безперешкодній діяльності розуму <g/> .
doc#5 « <g/> Життя людське обмежене и коротке <g/> , а робота нескінченна й незмірна <g/> …
doc#5 Мистецтву даний теоретичний бій <g/> : « <g/> Мистецтво постало як наслідок нерозуміння природи й життя <g/> ; це нерозуміння мистець переносить <g/> , не розв'язуючи <g/> , в художній твір <g/> , дістаючи в цьому ілюзорне заспокоєння <g/> , якого зазнають і ті <g/> , хто в тій чи тій формі цей твір сприймає <g/> » <g/> .
doc#5 Марті він каже <g/> : « <g/> Життя прекрасне <g/> , це кожен десь потай припускає <g/> , а ти висловлюєш це просто й одверто <g/> .
doc#5 Це бринить також у кожному рядкові поетів <g/> , дарма чи вихваляють вони життя <g/> , чи похмуро заперечують <g/> .
doc#5 Славенко повертається до своїх спроб над білком і до своїх намагань побудувати своє життя за пляном <g/> .
doc#5 Це було просто забурення білка <g/> , того білка <g/> , що становить сутність людського життя <g/> .