Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 : « <g/> Гаразд <g/> , що князь воєвода взяв його за руку і <g/> , лагідно вговорюючи <g/> , одвів до другого покою <g/> , а то несподівано стався б <g/> , мабуть <g/> , страшний <g/> , смертельний гріх <g/> » ( <g/> Ор <g/> .
doc#40 <p> Одначе переходові випадки ( <g/> зрештою не численні <g/> ) існують у мові майже завжди <g/> , але було б хибно ототожнювати між собою паратактичний і гіпотактичний зв'язок між словами в реченні і зв'язок речень між собою <g/> .
doc#40 Непряма мова тут мусила б звучати приблизно так <g/> : « <g/> Помовчавши трохи <g/> , звела очі на коваля Юхима і спитала <g/> , чи він повірив« <g/> .
doc#40 Звичайно <g/> , з погляду літературної мови це конструкції неправильні <g/> : в першому прикладі замість що скачи треба було б відповідно до головного речення сказати щоб я скакав або що я мушу скакати <g/> , у другому — треба було б усунути звертання діточки і сказати що вона зварить їм куліш <g/> .
doc#40 Ці речення в літературній мові мали б виглядати <g/> : « <g/> Забута Богом верства <g/> …
doc#40 <p> Може бути одначе таке недоговорення <g/> , при якому вислів переривається несподівано <g/> , так що не можна навіть сказати <g/> , якого значення слова мали б далі бути вжиті <g/> .
doc#40 В усіх цих випадках орудний відмінок показує <g/> , власне <g/> , об'єкт <g/> , сказати б <g/> , побічно <g/> , за об'єктом ми бачимо завжди ту головну функцію орудного відмінка <g/> , яка і надала цьому відмінкові назви <g/> : функцію знаряддя дії <g/> , напр <g/> .
doc#40 Але понад системою п'ятьох відмінків існує ще <g/> , сказати б <g/> , надбудова <g/> , що дає дальші розгалуження й паростки <g/> , які реалізують дальші відтінки значення <g/> .
doc#40 : смачний <g/> , гучний ( <g/> але заміжня <g/> ) <g/> ; </p><p> б <g/> ) М'яку основу мають усі прикметники на -шній <g/> , утворені від прислівників <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) <g/> , — одначе вони не відповідають нормам літературної мови <g/> , які вимагали б тут узгоджених форм ( <g/> миліші <g/> , кращі <g/> ) <g/> , — якщо не розглядати цих речень як неповні <g/> , з відсутнім присудком <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Та тільки куди ти саменька б пішла <g/> ?
doc#40 Чергування приголосних тут такі <g/> : в недоконаному виді д переходить у дж ( <g/> породити — породжувати <g/> ) <g/> , т у ч ( <g/> накрутити — накручувати <g/> ) <g/> , с у ш ( <g/> запросити — запрошувати <g/> ) <g/> , з у ж ( <g/> заялозити — заяложувати <g/> ) <g/> , ст у щ ( <g/> вимостити — вимощувати <g/> ) <g/> , після б <g/> , п <g/> , в <g/> , ф <g/> , м з'являється л ( <g/> полюбити — полюбляти <g/> , оновити — оновляти <g/> , ( <g/> роз <g/> ) купити — ( <g/> роз <g/> ) купляти <g/> , розграфити — розграфляти <g/> , зломити — зломлювати <g/> ) <g/> .
doc#40 сучасній українській літературній мові є два основні способи змінювати вид <g/> : </p><p> 1. Первісно-недоконані дієслова бити <g/> , штовхати <g/> , брати </p><p> → доконані </p><p> Засоби <g/> : приростки <g/> , головне по- <g/> , за- побити </p><p> наростки -ну- <g/> , -и- штовхнути </p><p> як рештка —- подекуди суплеція основ взяти </p><p> 2. Доконані сприростковані убити <g/> , виштовхати <g/> , за </p><p> брати <g/> , розрізати </p><p> → недоконані </p><p> Засоби <g/> : наростки -а- <g/> , -ува- ( <g/> з чергуванням деяких приголосних </p><p> перед ними <g/> ) убивати <g/> , виштовхувати </p><p> 9рідше — пересунення наголосу </p><p> на наросток розрізати </p><p> як рештка — чергування голосних </p><p> у корені ( <g/> е <g/> : и <g/> , є <g/> : і <g/> , о <g/> : а <g/> ) забирати </p><p> б <g/> ) внутрішньо-видові відтінки дієслів </p><p> Особливим багатством внутрішньо-видових відтінків відзначається доконаний вид <g/> .
doc#40 Приросток по- <g/> , крім значень <g/> , обговорених у § 53 а і б <g/> , може ще означати послаблення дії <g/> , частковість її <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Бувши з усіх форм дієслова найбільше зв'язаним з виявом волі й почуття <g/> , наказовий спосіб легко переноситься як виявник їх до тих речень <g/> , де <g/> , власне <g/> , можна було б сподіватися форми дійсного способу або умовного <g/> .
doc#40 <p> Б. Ужито дієслова без показника -ся <g/> , але могло б бути вжите дієслово з ним <g/> : « <g/> Регіт вибухнув і гучно покотив з амфітеатру по коридору <g/> » ( <g/> Смол <g/> .
doc#40 Тут цілком можна було б замість закурілий сказати закурений <g/> , замість напилий — напитий <g/> , замість похнюплі — похнюплені <g/> , як і навпаки <g/> , в поданому в § 63 прикладі замість нападане листя можна було б сказати пападале листя <g/> , або в реченні « <g/> Всі причитания його нагадували скарги господаря <g/> , що взявся б намовою спинити потік із тріснутої водогінної труби <g/> » ( <g/> Підм <g/> .
doc#40 ) замість тріснутої можна було б сказати тріс ( <g/> ну <g/> ) лої <g/> .
doc#40 В українській мові до проривних звуків належать п <g/> , б <g/> , т <g/> , д <g/> , к <g/> , ґ <g/> ; до протисних — ф <g/> , в <g/> , с <g/> , з <g/> , ш <g/> , ж <g/> , й <g/> , х <g/> , г. До певної міри до проривних належать також звуки ( <g/> т. зв <g/> .
doc#40 Паляталізація гортанного г <g/> , задньопіднебінних к <g/> , ґ <g/> , х <g/> , середньо-піднебінних ш <g/> , ж <g/> , ч <g/> , дж і в головному губних п <g/> , б <g/> , ф <g/> , в <g/> , м не має самостійного значення і буває звичайно тільки тоді <g/> , коли безпосередньо за цими приголосними іде голосний переднього ряду і. Це є просто пристосування вимови цих приголосних до вимови наступного і. Скажімо <g/> , в словах гість <g/> , кіт <g/> , ґід <g/> , хід <g/> , шість <g/> , ножі <g/> , чітко <g/> , Джім <g/> , пір'я <g/> , біг <g/> , фірма <g/> , вітер <g/> , мілко можна було б записати вимову ( <g/> позначивши палаталізацію знаком ' над рядком <g/> ) так <g/> : г'іс'т' <g/> , к'іт <g/> , ґ'ід <g/> , х'ід <g/> , ш'іст' <g/> , нож'і <g/> , ч'ітко <g/> , Дж'ім <g/> , п'ірйа <g/> , б'іг