Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 І всяка критика вісниківства <g/> , яка цю його ролю заперечує <g/> , буде критикою партійною <g/> , критикою нетолерантною <g/> , отже <g/> , — критикою <g/> , спрямованою проти вісниківства <g/> , але психологічно вісниківською <g/> , тоді як потрібна критика нам тепер — і ми вже на неї спроможні — критика історична <g/> . </p>
doc#16 Концепцію нового етапу нашого визвольного руху <g/> , яка потребує ще свого докладного опрацювання і деталізації <g/> , і визначають передусім оці найголовніші складники <g/> : антеїзм <g/> , єдність національного фронту <g/> , толерантність до своїх партнерів у межах національного фронту <g/> , ідеал цілісної української людини і цілісне сприйняття всіх українських традицій <g/> : і княжої доби <g/> , і козачої <g/> , і XIX сторіччя в їх синтезі ' <g/> , —розуміється <g/> , відвіюючи від справді українських традицій чужі невідповідні впливи і перекривлення <g/> , спричинені чужим тиском <g/> .
doc#16 Але з усією силою підкреслюємо <g/> , що йдеться про МУР як про концепцію <g/> , як про провідну організаційну ідею нашого часу <g/> , ідею <g/> , яка рішуче і остаточно заперечує ідеї попереднього етапу — етапу донцовщини — як ідеї генеральні й визначальні <g/> . </p>
doc#16 Донцову здається <g/> , що прийняття як рівних різних відтінків української ідеї <g/> , яке несе як основу своєї концепції МУР <g/> , є проповідь безідейности <g/> , — тоді як у дійсності це є величезне збагачення ідеї <g/> , яка з абстрактної стає конкретною і з схематичної многогранною <g/> , яка перестає бути кабінетною й безґрунтянською <g/> , а набирає живущих сил з ґрунту <g/> , як це властиво всякому атеїстичному рухові <g/> .
doc#16 Донцову здається <g/> , що прийняття як рівних різних відтінків української ідеї <g/> , яке несе як основу своєї концепції МУР <g/> , є проповідь безідейности <g/> , — тоді як у дійсності це є величезне збагачення ідеї <g/> , яка з абстрактної стає конкретною і з схематичної многогранною <g/> , яка перестає бути кабінетною й безґрунтянською <g/> , а набирає живущих сил з ґрунту <g/> , як це властиво всякому атеїстичному рухові <g/> .
doc#17 Але одне безперечно <g/> : вставлення цієї сцени цілком розірвало б художню єдність твору <g/> , ту боротьбу двох тем <g/> , яка проймає його з початку до кінця – і <g/> , ні сіло ні впало <g/> , внесло б третю тему <g/> .
doc#18 Він кликав гебреїв до Палестини <g/> , яка сама в собі мало чого варта <g/> .
doc#18 Так було в « <g/> Моєму ізмарагді <g/> » <g/> , в передмові до якого Франко писав <g/> : « <g/> Мені давно хотілося написати подібну книжку — тою мовою <g/> , яка на теперішнє покоління повинна робити вражіння багато дечим подібне до того <g/> , яке на старих українців робила мова церковна — то значить мовою поезії <g/> » <g/> .
doc#19 Можна обвинувачувати отця Гервасія Люборацького <g/> , що він віддав Масю до польської науки <g/> , але що візьмеш з людини <g/> , яка каже <g/> , що виховання це безпечне <g/> , бо <g/> , мовляв <g/> , « <g/> за віру <g/> …
doc#20 Ми ніколи не довідаємося <g/> , чи воно <g/> , а може й саме спрямування на операцію не були наслідком бездушности американської медицини <g/> , яка аж надто часто керується статистикою й не зважає як слід на індивідуальні особливості пацієнта <g/> , а вони в людини <g/> , що провела молодість у голодній сталінській Україні <g/> , а зрілий вік у таймирському засланні <g/> , могли бути зовсім відмінні від тих <g/> , що спостерігаються в пересічного американця <g/> , виплеканого на стейках <g/> , гамбургерах і бейзболі <g/> … </p>
doc#21 Що він не вийшов поза той погляд <g/> , який він висловив у своїй статті — ще в “ <g/> Арці <g/> ” про Ґіллеса — яка зводила контраст до рівня майстерности <g/> .
doc#22 Одначе між двома п'єсами існує така схожість <g/> , яка дозволяє говорити про п'єсу Жіроду як про ( <g/> своєрідний і чисто французький <g/> ) варіант нашого трагікомедійного твору <g/> .
doc#22 <p> Чим ближче до кінця твору <g/> , тим виразніше виростає друга тема і друга проблема твору <g/> , яка обґрунтовує перенесення глядача в світ казки <g/> : тема нереальносте всього сущого <g/> .
doc#22 <p> Але вибір першої альтернативи <g/> , визнання примітивізму за органічну рису Сходу <g/> , був би рають жадного значення для радянської людини <g/> , яка потребує тільки суспільної реформи <g/> , а при певному спрощенні справи — знову шматка хліба <g/> , господаря і <g/> …
doc#23 Це розуміння було втрачене <g/> , особливо від часу Петрова <g/> , що вбачав у поезії Петренка тільки епігонське наслідування Козлова й Лєрмонтова 8 <g/> , аж поки не дійшло до важкого присуду <g/> , винесеного вже хворим Іваном Франком <g/> : « <g/> Вірші Михайла Петренка мають дуже малу поетичну <g/> , а ще меншу язикову вартість <g/> »9. </p><p> 2.РОМАНТИКИ І ЗАГАЛЬНИКИ </p><p> Ця характеристика <g/> , дана Франком <g/> , приводить нас до питання <g/> , яка була справді « <g/> язикова вартість <g/> » поезій Петренка <g/> .
doc#23 Але далі починається між двома поезіями виразна розбіжність <g/> , яка робить Петренків вірш викликом не тільки в загальнолітературному <g/> , а і в стилістичному пляні <g/> .
doc#23 У Франції через два роки після перших « <g/> Медитацій <g/> » Лямартіна вийшла перша книга « <g/> Од і баляд <g/> » Гюґо <g/> , яка започатковувала цей другий романтизм <g/> , романтизм конкретного і об'єктивного <g/> .
doc#24 І яка висока насолода <g/> , поспіхом збігаючи вперед <g/> , до звабної далечини <g/> , накласти на цю холодну поверхню відбиток своїх пальців <g/> .
doc#24 наскрізь діялектична і сповнена історизму <g/> , а водночас по-своєму телеологічна <g/> , — бо вона не відкидає ідеї закономірности в історичному розвитку <g/> : згадаймо характеристику історичного циклу в « <g/> Найменням -— Жінка <g/> » <g/> , даного в образах річного круговороту природи <g/> : дике свавілля орд восени <g/> , задубілість зимового сну — і розквіт культури весняною яблуневою заметіллю — і пора зрілости <g/> , коли життя « <g/> складає до сонця многострунну хвалу <g/> » і вистигають плоди і нові орди розкошланих бранок <g/> , шалапуття й тривоги — і далі новий цикл ( <g/> згадаймо ідею циклічносте в Тичини — « <g/> В космічній оркестрі <g/> » <g/> ) — яка б не була ця філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , але вона підкупає тим <g/> , як широко захоплює вона життя <g/> , як жадібно всотує всі звуки й барви довкілля <g/> , як не цурається найбільших протиріч <g/> , як усюди й скрізь прокладає шлях ЛЮДИНІ <g/> . </p>
doc#24 І саме на русі протиріч в нібито звичайному <g/> : дитяча гра <g/> , сцена кохання <g/> , прогулянка за місто <g/> , похорон — саме на цьому з особливою переконливістю виростає основна філософсько-етична ідея « <g/> Вертепу <g/> » — ідея вічного неспокою — і пов'язана з нею національно-політична ідея месіянства України <g/> , з особливою переконливістю виростає ВІРА — віра в людину і віра в Україну <g/> , яка наскрізь проймає « <g/> Вертеп <g/> » <g/> , як і весь український культурний ренесанс двадцятих років <g/> .