Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Донцовщина може мати якусь принадність для тих <g/> , хто не жив під большевизмом <g/> .
doc#17 Ті <g/> , хто протестує проти такого узагальнення цієї сцени <g/> , звичайно <g/> , мають рацію з позицій 1947 року <g/> , але саме так <g/> , а не інакше оцінював дійсність Микола Куліш 1927 року <g/> . </p>
doc#17 <p> І тому глибоко помиляються ті <g/> , хто докоряє Блавацькому <g/> , що він не показав вставленої Кулішем в останній редакції п'єси сцени на виробні <g/> .
doc#18 Тепер ми можемо сказати <g/> , хто був цей хтось <g/> .
doc#19 У ранніх творах шістдесятих років ще нема виразного світогляду <g/> , поза інтересом і любов'ю до народнього й національного <g/> , але є виклик тим <g/> , хто цурається мужичого ( <g/> « <g/> Ой чия то панночка <g/> » <g/> ) <g/> , чиє серце « <g/> не обкипає кров'ю <g/> » за долю своєї країни <g/> .
doc#19 І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> »
doc#19 Рішуча <g/> , владна <g/> , певна кожного свого вчинку <g/> , язиката й задерикувата Диркалиха вміє жити по-своєму <g/> : вона й п'є <g/> , як добрий козарлюга <g/> , не впиваючися <g/> , і побити може того <g/> , хто її зачепить <g/> .
doc#19 Але батьки приваблюють ще своїм поняттям чести <g/> , хоч і своєрідним <g/> , своїм демократизмом і простотою <g/> , своєю силою й здоров'ям ( <g/> « <g/> По- нашому той гарний <g/> , хто здоров'ям пашить та силою грає <g/> » <g/> , — каже Диркалиха <g/> ) <g/> .
doc#19 Та хто ж не знає <g/> , хто ж не відає <g/> , що всі ви <g/> , судовики та иравленці— хабарники безсоромітні <g/> , сіпаки не- щадущі <g/> , живолупи трикляті <g/> … </p>
doc#19 Та хто ж не знає <g/> , хто ж не відає <g/> , що всі ви <g/> , судовики та иравленці— хабарники безсоромітні <g/> , сіпаки не- щадущі <g/> , живолупи трикляті <g/> … </p>
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>
doc#20 Було незміренною радістю знов з ним побачитися й мати його за вчителя американізму <g/> , хто в той же час зберігав усі наші спільні українські знання <g/> , мрії й часом ілюзії <g/> . </p>
doc#21 І що шкода праці того <g/> , хто хоче малювати свідомо <g/> , без того одного відсотка різниці — різниця <g/> , якої ніхто <g/> , крім фахівців <g/> , і не почує <g/> , не помітить <g/> .
doc#21 Я належу до тих <g/> , хто вчащає до музеїв <g/> , але я ніколи не бачив у них жадного твору Гніздовського <g/> … </p>
doc#21 І <g/> , хто знає <g/> , якби не ця карколомна подорож <g/> , може <g/> , не було б і інфаркту <g/> .
doc#22 Михайло Орест у прекрасному вірші « <g/> Скитальцям <g/> » проклямує зрозуміння тих <g/> , хто ще не вирваний з ґрунту <g/> : </p><p> Ні <g/> , ви молітесь за них <g/> , </p><p> За їх рятунок молітесь <g/> , </p><p> Щоб прірва згуб жадних </p><p> Не сміла під ними розкритись <g/> . </p>
doc#22 Багато хто хотів би звести це питання до нашого наслідування європейських зразків <g/> .
doc#22 В обох п'єсах божевільні стоять вище від тих <g/> , хто називаються нормальними людьми тому <g/> , що слухняно коряться всім умовностям <g/> , виробленим у суспільному житті <g/> , провадженому носіями автоматизації людини <g/> , знищення людини <g/> , позбавлення її свободи <g/> . </p>
doc#22 <p> Істотна різниця між українським і французьким варіантом « <g/> Народного Малахія <g/> » починається з того <g/> , що у Жіроду героїня наперед знає <g/> , хто її союзники <g/> , і не має сумніву <g/> , хто її вороги <g/> .
doc#22 <p> Істотна різниця між українським і французьким варіантом « <g/> Народного Малахія <g/> » починається з того <g/> , що у Жіроду героїня наперед знає <g/> , хто її союзники <g/> , і не має сумніву <g/> , хто її вороги <g/> .