Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 З цього погляду МУР в ідеалі — не тільки скромне об'єднання письменників <g/> , а і символ сучасности <g/> , як символ попереднього етапу був — що б не говорили його супротивники <g/> , зменшуючи його вагу й характеристичність — все таки Донцов <g/> .
doc#17 Бо хіба Агапія <g/> , Любуня <g/> , навіть практичний і енергійний Кум якимись сторонами своєї поведінки <g/> , мислення й відчування не становлять собою проявів того ж таки малахіянства – психологічної спадщини хуторської України <g/> ? </p>
doc#18 Тільки сліпі <g/> , як знову ж таки Оріон <g/> , не бачать цього <g/> .
doc#18 Ні народ <g/> , ні його пророк <g/> , « <g/> душа їх душі <g/> » <g/> , завжди знов таки « <g/> проводир незрячий <g/> » <g/> , не знають <g/> , чи вони досягнуть своєї мети <g/> , а навіть коли досягнуть <g/> , що це справді означатиме <g/> .
doc#18 Це той « <g/> клекіт глухий <g/> , мов у градовій хмарі <g/> » <g/> , що не знати звідки перекочується через юрбу — аж двічі — у розділі VII <g/> ; ті « <g/> дивнії звуки <g/> » <g/> , що вели Мойсея на вершок гори до розмови з Єговою — у розділі XIV <g/> , повторені знову ж таки двічі <g/> .
doc#19 Всі біографічні відомості про Мову <g/> , що ми маємо <g/> , маємо з його ж таки листа до Олександра Кониського <g/> , писаного 1883 року <g/> , писаного для вміщення в плянованій Кониським хрестоматії української літератури <g/> .
doc#19 Видно <g/> , тягне його до літератури <g/> , бо <g/> , мавши юридичну освіту <g/> , він усе таки три роки викладає « <g/> словесность <g/> » у « <g/> екатеринодарском мариинском женском училище <g/> » <g/> , а далі невідомі нам обставини змушують його таки перейти до важкої й нелюбимої судової праці <g/> .
doc#19 Видно <g/> , тягне його до літератури <g/> , бо <g/> , мавши юридичну освіту <g/> , він усе таки три роки викладає « <g/> словесность <g/> » у « <g/> екатеринодарском мариинском женском училище <g/> » <g/> , а далі невідомі нам обставини змушують його таки перейти до важкої й нелюбимої судової праці <g/> .
doc#19 Це вже до пізніших літ стосуються його слова про потяг до літературної праці і систематичну роботу над складанням словника української мови <g/> , з скептичною оцінкою наслідків його праці <g/> : констатуючи <g/> , що « <g/> не робимо навіть того <g/> , що можна б робити безперечки <g/> » <g/> , І обвинуваючи себе в листі / ниського <g/> : « <g/> Дуже я не хапкий <g/> , дуже таки лінивии <g/> .
doc#19 Але чи мав рацію Кенійський <g/> , коли прийняв ці самодокори за істину і писав про Мову всіх періодів його життя <g/> : « <g/> Був людина щира <g/> , глибокий патріот <g/> ; але сонна Чорноморщина коли не зовсім заспала <g/> , так доволі таки приспала і його <g/> » <g/> ?
doc#19 У найпесимістичнішій поезії « <g/> Думки засланця <g/> » <g/> , знаній нам з редакції 1877 року <g/> , де поет доходить розпучливого висновку про неминучу марну смерть <g/> , про те <g/> , що йому « <g/> слави собі і Україні добра не надбать <g/> » <g/> , за звичною для тогочасної української літератури темою все таки <g/> , навіть у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p>
doc#19 Але все таки поділ на школи Шевченка й Куліша як робоча гіпотеза <g/> , здається <g/> , може бути корисним <g/> , хоч не треба забувати й про третій напрям <g/> ; народницько-публіцистичну поезію <g/> , що з суго формального погляду була цікавим експериментом де- поетизації поетичної мови ( <g/> Олена Пчілка <g/> , Грабовський та ін <g/> .
doc#19 Правда <g/> , про зміст її не можемо навіть здогадуватися <g/> , але все таки все це — недвозначні свідчення інтересу до поезії Панька Куліша <g/> , очитаности в ній <g/> .
doc#19 При загальній пісенності він виявляє все таки інтерес до різнорідности ритміки <g/> .
doc#19 Так постають такі образи <g/> , як </p><p> Брів і очей ізвабливий невгав <g/> , </p><p> Міч поразливая зору огнявого </p><p> ( <g/> « <g/> Ткачиха <g/> » <g/> ) </p><p> Мріється смерть і нічогости вічні віки </p><p> ( <g/> « <g/> Думи засланця <g/> » <g/> ) </p><p> Ні <g/> , вже пропав і пропав без поверну я </p><p> ( <g/> Там таки <g/> ) </p><p> і багато інших <g/> , яким не можна відмовити сили й яскравости <g/> .
doc#19 Такий є Перетятько з його виставкою різних горілок <g/> , що кожна з них має в нього свою пестливу назву <g/> ; його дружина <g/> , « <g/> тендітна городянка <g/> » <g/> , що час від часу виписує собі з міста « <g/> дохтуря <g/> » для розваги <g/> ; Олеся Буркунів- на — ставна красуня <g/> , героїня молодечого роману Загребиного і кубанська Кармен <g/> , — дочка хорунжого Не- дригайла Олеся <g/> , що таки зуміла <g/> , створивши в домі пекло <g/> , визволитися цим від осоружного нелюба- чоловіка і забезпечити собі волю почуття <g/> ; хорунжий Недригайло <g/> , що найбільше цінує в людині молодецьке вміння пити <g/> , гуляти й битися і віддає свою дочку за явного « <g/> махамета <g/> » <g/> , полонившися його широкою вдачею <g/> ; далі з'являється в розповіді небіжчиця Загребина дружина Ганна Сидорівна <g/> , що вміла дати господі лад і била всемогутнього полковника Загребу по щоках <g/> ; провінційно-бенкетовий віршомаз-п'яниця хорунжий Гергель <g/> , до якого <g/> , мовляв <g/> , далеко і Шевченкові <g/> ; зайда капітан Свістунов <g/> , що голяком одружився з багатою чорноморкою і тепер гримить на
doc#20 Власне <g/> , великого морозу не було <g/> , поїзд не летів експресом <g/> , але все таки він рухався <g/> , і ми були неприхищені від тим твореного вітру <g/> .
doc#20 Пригадую <g/> , він включав для мене радіо на останні новини й дуже дивувався <g/> , що я нічого — але таки нічогісінько — не розумів <g/> .
doc#20 Але мушу визнати — хоч буття не завжди </p><p> визначає свідомість <g/> , — тут воно на свідомості таки позначилося <g/> .
doc#21 Але тут таки сам визнав не тільки невдалість проекту <g/> , а й сумнівність самої ідеї <g/> .