Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 2. М'якість л відповідно до вимови позначається на письмі завжди <g/> , крім груп лч <g/> , лц <g/> , що походять з групи лк <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 3. В закінченнях дієслів т завжди м'якшиться <g/> , напр <g/> .
doc#12 Зокрема апостроф пишемо після губних б <g/> , п <g/> , в <g/> , ф <g/> , м завжди <g/> , крім тих слів <g/> , де перед губними стоїть постійний ( <g/> не з прироста <g/> ) пркя'т <g/> , осний <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 5. Треба відрізняти дієприкметники <g/> , в яких ніколи не подвоюється н <g/> , від віддієслівних прикметників <g/> , що означають можливість чи неможливість дії і що завжди мають у наростках -енн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -анн ( <g/> ий <g/> ) подвоєне н <g/> , напр <g/> .
doc#12 Такі прикметники мають завжди наголос на наростку <g/> . </p>
doc#12 <p> 7. У наростку -тель пишемо завжди е <g/> , напр <g/> .
doc#12 Слово полу пишеться завжди разом <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Ж. h—g </p><p> 1. Чуже h завжди передаємо українським г <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 2. Чуже g в іменах власних завжди передаємо українським Ґ <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Зокрема г пишеться завжди в коренях гео- <g/> , -граф- <g/> , -грам- <g/> , -лог <g/> . </p>
doc#12 <p> 3. Чуже l. </p><p> 1. Чужу сполуку 1е завжди передаємо українським ле <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Зокрема завжди пом'якшуємо л' у групах -лювати <g/> , -люція <g/> , -лядія <g/> , -ляндія <g/> , -ляр <g/> , -лярний <g/> , -лярія <g/> , -льоз <g/> , -льоза <g/> , напр <g/> .
doc#14 І коли перший Маланюк має вже десятки епігонів — від Бажана до Славутича ( <g/> від великого до малого не завжди велика віддаль <g/> !
doc#15 Так Р. Блюмель спочатку слідом за Павлем твердить <g/> , що в реченні завжди і неодмінно маємо поєднання двох елементів ( <g/> " <g/> Es handelt sich immer um zwei Inhalte <g/> , die in syntaktischer Beziehung stehen <g/> " <g/> ) <g/> , і з цього погляду він виключає з категорії речень дійсно одноелементні сполуки <g/> , куди він відносить назви книжок <g/> , вивісок <g/> , окремі слова і навіть <g/> …
doc#15 В наслідок цього <g/> , з двох відмінних рис називних речень <g/> , вказаних Шахматовим <g/> , у Пєшковського непропорційно виростає і підкреслюється друга <g/> , менш важлива <g/> , і <g/> , на нашу думку <g/> , далеко не завжди характеристична і правильна <g/> .
doc#15 <p> 0. Єсперсен пише з приводу синтаксичних конструкцій певного типу <g/> , в тому й називних речень <g/> : </p><p> Проте <g/> , важливо зауважити <g/> , що всі ці явища зустрічаються тільки в писаній мові [ <g/> in writing only <g/> ] і <g/> , отже <g/> , стоять осторонь власне мови <g/> ; розмовна мова може мати багато скорочень [ <g/> may indulge in many suppressions <g/> ] <g/> , але наслідок буває завжди відмінний від проілюстрованого в цьому параграфі ° <g/> . </p>
doc#15 ] явища властиві усномовним виявам [ <g/> ä l'expression parlee <g/> ] майже завжди кінець-кінцем сприймаються або наслідуються письмовою мовою <g/> , і [ <g/> …
doc#15 Називне речення далеко не завжди можна з достатньою чіткістю відмежувати від неповного <g/> .
doc#15 Справа тут не просто в наявності перехідних випадків - вони є між різними граматичними категоріями завжди <g/> , і їх ролю не треба перебільшувати <g/> .
doc#15 <p> Нарешті <g/> , важливо і те <g/> , що тоді <g/> , на перших кроках свого проникнення в літературну мову <g/> , називні речення не завжди відмежовувалися так різко і чітко від інших синтаксичних конструкцій <g/> , не виявляли тенденції купчитися одне до одного в ізоляції від іншого контексту <g/> , тенденції <g/> , яка справді мало властива усній мові і яка <g/> , очевидно <g/> , і привела до витворення погляду <g/> , ніби називні речення - категорія писаної мови <g/> . </p>