Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 ' </p><p> Я не думаю <g/> , щоб з цим висновком можна було цілком погодитися <g/> .
doc#11 це <g/> , — монтаж чужорідностей <g/> , чому вся ця латанина <g/> , наче й не назвеш її будовою <g/> , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш далі і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне враження міцної структури <g/> , і чому так твердо <g/> , як у шпенґлерівсько-вельфлінівському empor Готичного собору <g/> , формується висновок-підсумок <g/> , як скеля непорушний <g/> , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як наше « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька Марсельєза <g/> , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p>
doc#11 , чому вся ця латанина <g/> , наче й не назвеш її будовою <g/> , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш далі і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне враження міцної структури <g/> , і чому так твердо <g/> , як у шпенґлерівсько-вельфлінівському empor Готичного собору <g/> , формується висновок-підсумок <g/> , як скеля непорушний <g/> , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як наше « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька Марсельєза <g/> , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p>
doc#13 <p> I. </p><p> </doc> </p><p> Я не знаю <g/> , чи Веретенченко студіював клясичну книгу В. Жирмунського про структуру байронічної поеми <g/> .
doc#13 Я б назвав її краще рембрандтівською <g/> .
doc#13 <p> Я не кажу про колективних героїв — козаки <g/> , татари <g/> , невільники <g/> .
doc#14 Найлегше він упорався з еміграційними комсомольськими поетами <g/> , — тими <g/> , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і я <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми повернемось знову до тебе <g/> , Вкраїно <g/> » і так далі <g/> .
doc#14 Найлегше він упорався з еміграційними комсомольськими поетами <g/> , — тими <g/> , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і я <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми повернемось знову до тебе <g/> , Вкраїно <g/> » і так далі <g/> .
doc#14 Я не хочу виписувати цілих поезій <g/> , я пишу для читача <g/> , що схоче взяти книжку Лесича і прочитає її <g/> , ну <g/> , принаймні двічі <g/> .
doc#14 Я раджу прочитати « <g/> Сині переливи <g/> » або « <g/> Вірш <g/> , писаний на драбині <g/> » <g/> .
doc#14 Я пошлюся ще на « <g/> Вигребую з-під попелу <g/> » <g/> , що починається в поетовій душі ( <g/> який мистець у нас намалює її декорацію <g/> , крім хіба Гніздовського <g/> ?
doc#14 Я маю на увазі поезію « <g/> Твоїх піль неозорену тугу <g/> » <g/> .
doc#14 <p> Я кінчу малим застереженням <g/> : розуміється <g/> , поезія Лесича не перекреслює всіх тих поетів <g/> , що я протиставив йому <g/> .
doc#15 Я <g/> , здається <g/> , не помилюся <g/> , коли скажу <g/> , що встановлення називних речень як особливої синтаксичної конструкції належить російському мовознавству <g/> .
doc#15 Я не говорю при цьому про уламки речень <g/> , що легко </p><p> доповнюються з зв'язку мови <g/> , я маю на увазі справжні речення <g/> , якими ми висловлюємо наші мислі <g/> .
doc#15 Зубатий був активним противником обмеження речень на дієслівних конструкціях і писав <g/> : " <g/> Я сподіваюся дожити ще до часу [ <g/> es noch zu erleben <g/> ] <g/> , коли мовознавство поділятиме речення з формального погляду на 1 <g/> ] вигукові <g/> , 2 <g/> ) номінальні <g/> , 3 <g/> ) дієслівні <g/> " <g/> , підкреслюючи там же <g/> , що номінальні речення " <g/> найрізноманітніших видів [ <g/> …
doc#15 " <g/> , " <g/> Петро Джеря був старий <g/> , глибокі зморшки на лобі <g/> , на щоках <g/> , грубі руки <g/> , темна від гарячого сонця потилиця <g/> " <g/> ) 209. </p><p> Я б не наважився назвати підкреслені слова і словосполуки називними реченнями - це все таки предикативні означення в межах основного речення <g/> ; але зв'язок генетичного порядку з називними реченнями тут <g/> , гадаю <g/> , безперечний <g/> .
doc#15 <p> Я в ньому молодий колись давно <g/> , давно <g/> . </p>
doc#15 <p> На можливість функціонування називного речення в ролі підрядного вказав був Шахматов <g/> , подавши один приклад ( <g/> " <g/> Я думал <g/> , что пожар <g/> , ей богу <g/> " <g/> , Гоголь <g/> ) <g/> ; у нього ж є приклади вживання називних речень у безсполучниковому складному реченні <g/> , але ніяких висновків ні про міру типовости <g/> , ні про теоретичну суть подібних випадків він не зробив <g/> . </p>
doc#15 Я схильний думати <g/> , що називні відмінки назви - взагалі не речення <g/> , що вони ближчі до слів <g/> , або словосполук ( <g/> не тільки в генезі <g/> , а і в функції <g/> ) <g/> .