Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 І саме на русі протиріч в нібито звичайному <g/> : дитяча гра <g/> , сцена кохання <g/> , прогулянка за місто <g/> , похорон — саме на цьому з особливою переконливістю виростає основна філософсько-етична ідея « <g/> Вертепу <g/> » — ідея вічного неспокою — і пов'язана з нею національно-політична ідея месіянства України <g/> , з особливою переконливістю виростає ВІРА — віра в людину і віра в Україну <g/> , яка наскрізь проймає « <g/> Вертеп <g/> » <g/> , як і весь український культурний ренесанс двадцятих років <g/> .
doc#17 Розпалися основи старої України <g/> , захлиснула її каламуть « <g/> раковини з калом <g/> » ( <g/> Хвильовий <g/> ) <g/> , розгойдана виродженням революції в НЕПі <g/> .
doc#72 говорю від імени тимчасового робітничо-селянського уряду України <g/> , заявляю <g/> : це шкідливо для української революції ( <g/> Цитую з <g/> : Попов 184 <g/> ) <g/> .
doc#81 Він <g/> , мабуть <g/> , нещодавно прибув з Західної України <g/> , зберігав ( <g/> і підкреслював <g/> ) особливості своєї мови <g/> , одягався <g/> , як на ті часи <g/> , елеµантно <g/> .
doc#72 В Галичині вийшло кілька підручників ( <g/> М. Осадца <g/> , 1862 <g/> ; Г. Шашкевич <g/> , 1862 <g/> ; П. Дячан <g/> , 1865 <g/> ; </p><p> О. Партицький <g/> , 1883 <g/> ) <g/> , які не спиралися на жадний авторитет <g/> , крім автора <g/> , а шкільна граматика С. Смаль-Стоцького ( <g/> “ <g/> Руська граматика <g/> ” <g/> , Львів 1893 <g/> , перевидана 1907 <g/> , 1914 та 1928 р. <g/> , написана у співпраці з Ф. Ґартнером <g/> ) <g/> , що наближалася до норм Центральної України <g/> , зокрема в запровадженні так званого фонетичного письма <g/> , хоч і з чималою кількістю місцевих особливостей <g/> , і була затверджена після запеклого нерозбірливого в засобах спротиву автрійським Міністерством освіти <g/> , потрапила до школи щойно 1893 р. <g/> , попереджена в лексикології першим великим словником — Е. Желеховського — 1886 р.8 Тому не диво <g/> , що діялектна основа мови кожного українського письменника виразно виявлялася у його творах <g/> , а особливо на теренах Австрії <g/> , де і діялектів було більше і вони більше різнилися між собою <g/> .
doc#92 Мотивував він свою пропозицію тим <g/> , що Ви зрадник <g/> , що Ви співпрацювали з німцями під час окупації України <g/> , зокрема Харкова <g/> , що Ви були доцентом університету <g/> , що Ви в своїх ( <g/> газетних <g/> ) статтях <g/> , " <g/> обливали покійного Булаховського брудом <g/> " <g/> , що Ви далі відійшли з німцями <g/> , які відступали з України <g/> , і що Ви тепер в Америці співпрацюєте в запекло сепаратистській українській академії <g/> .
doc#68 Образи такої тональности взагальнюються в образ самої України <g/> , зрадженої й зрадливої <g/> , моєї й чужої мені <g/> , божевільної « <g/> вичужілої вітчини <g/> » <g/> , « <g/> храму <g/> , зазналого скверни <g/> » <g/> , « <g/> нестерпної рідної чужини <g/> » — України <g/> , де нема живих людей — </p><p> Горить свіча — </p><p> а спробуй <g/> , відшукай людину </p><p> на всю велику Україну <g/> , </p><p> де навіть під час останнього Страшного Суду покинуть яму змертвихвсталі <g/> , а ці — ще спатимуть — і далі <g/> . </p>
doc#27 Мов у незримій клітці <g/> , бився Куліш до смерти в тім зачарованім крузі <g/> ; мов Мефістофель у закінченні Ґетово- го « <g/> Фавста <g/> » воює з рожами <g/> , що <g/> , кипені руками ангелів <g/> , за його дотиком переміняються на огні і палять його <g/> , так Куліш до смерти воював із шевченківськими поняттями та образами України <g/> , козацтва <g/> , гайдамацтва <g/> , панства і простолюддя <g/> , з якимсь нервовим роздражненням кидаючися з одного екстрему в другий і ніяк не можучи ані спекатися тих образів <g/> , ані побороти та знівечити їх бодай у власнім переконанні <g/> …
doc#92 Я був його « <g/> сусід <g/> » — Україна межує з Польщею <g/> , і він разом з жінкою Анною Семенівною навіть трохи понюхали України <g/> , коли <g/> , тікавши від гітлерівців 1939 року <g/> , опинилися на короткий час на Волині <g/> , де вона працювала лікарем <g/> , поки він не дістав покликання до польського представництва в Самарі-Куйбишеві <g/> .
doc#81 <p> Ольхівський був з Полісся <g/> , землі « <g/> тутейших <g/> » <g/> , і його український патос був <g/> , власне <g/> , патосом приналежности Полісся до України <g/> , конечности цієї приналежности <g/> .
doc#72 <p> Спілка письменників “ <g/> Гарт <g/> ” заявила <g/> : </p><p> Спілка Гарт має на меті об'єднання пролетарських письменників України <g/> , котрі стремлять до створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури <g/> , користуючися українською мовою як знаряддям творчости — [ <g/> і далі <g/> : <g/> ] — Цим означалася ударність <g/> , важливість роботи пролетарських письменників тією мовою <g/> , якою говорять десятки мільйонів селян <g/> , що їх треба підпорядковувати ідеологічним впливам пролетаріяту ( <g/> підписано В. Блакитним <g/> ; передруковано в <g/> : Лейтес 2 <g/> , 95 <g/> ) <g/> . </p>
doc#50 І так само тане ідеал і мрія України <g/> , країни-храму <g/> , де за амвони правлять степові могили <g/> , а степові орли — неначе ієреї дикі <g/> , де гайдамаки-повстанці — брати розбійника <g/> , розіп'ятого поруч Христа <g/> , де вчора ще височіли вівтарі пречистому та доброму Ісусу <g/> , а старі дуби ховали ще старішу Дажбожу душу <g/> , країни високого традиціоналізму— християнського <g/> , і ще поганського <g/> . </p>
doc#81 У дусі національної політики Скрипника у технікумі дбали про різні національні меншості України <g/> , крім росіян <g/> .
doc#26 Якби тоді Микола І утворив Спілку письменників України <g/> , кількість її членів <g/> , при найоптимістичнішому підході <g/> , мабуть <g/> , не вийшла б за півтора десятка <g/> .
doc#72 Петренком ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 109 <g/> ) <g/> ; в половині 1919 р. Всеросійський Виконавчий Комітет ( <g/> тобто політичне тіло Росії <g/> ) видав декрет “ <g/> Про об'єднання радянських Республік <g/> : Росії <g/> , України <g/> , Латвії <g/> , Литви й Білоруси для боротьби з міжнародним імперіалізмом <g/> ” ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 11 <g/> ) <g/> , що б це не означало — чи політичний <g/> , чи воєнний союз <g/> ; російська армія окупувала країну ( <g/> вже 16 грудня 1917 р. верховний головнокомандувач збройних сил радянської Росії М. Криленко наказав припинити українізацію військових частин <g/> .
doc#44 Ще за життя Шерехового був розчавлений збройний опір України <g/> , льокально обмежений <g/> .
doc#19 Здається <g/> , що <g/> , зваживши обставини службової праці письменника <g/> , зваживши обставини його цілковитої самотности в найдальшому кутку України <g/> , майже позбавленому національної свідомосте й можливостей культурної праці <g/> , можна дійти висновку <g/> , що Мова <g/> , принаймні після 1878 року <g/> , писав розмірно багато <g/> , працював <g/> , скільки міг <g/> . </p>
doc#19 Писав він найбільше в вісімдесяті роки <g/> , ті роки <g/> , коли дійсність здавалася безнадійно чорною <g/> , коли в остаточно <g/> , думалося <g/> , знеможене тіло України <g/> , мов п'явки впилися чужинці <g/> , « <g/> ляхи вкупі з москалями <g/> » <g/> , коли все рідне <g/> , святе було відкинуте <g/> , зневажене <g/> , коли не без підстав у літературі панували тони чорної зневіри і безнадійно-похмурого скиглення <g/> , коли навіть національний гімн склав Чубинський на самих « <g/> ще не <g/> » і на покликах до минулого <g/> .
doc#31 Якщо говорити про його раціональні корені <g/> , то можна згадати — для Хвильового — два <g/> : географічне становище України <g/> , мовляв <g/> , на межі Европи і Азії і наявність комунізму <g/> .
doc#41 Слово України <g/> , можливо <g/> , полягає між іншим у піднесенні індивіда <g/> , індивідуального почуття <g/> , в спро і розбудувати культуру емоції <g/> .