Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 , тут були до мене байдужі <g/> . Там я був щось <g/> , тут я був ніщо <g/> . У новому середовищі треба було самому
doc#81 свій погляд логічними арµументами <g/> . Тут мене не тільки знокавтовано <g/> , тут мені показано <g/> , що
doc#81 , я відкрив її тільки на десятому році життя <g/> . Я не аналізував тоді цієї події так <g/> , як бачу її
doc#81 — це була головна « <g/> Грицева шкільна наука <g/> » <g/> , що я виніс з гімназії <g/> . Їх я пам'ятаю краще <g/> , ніж усі
doc#81 прецікаві проблеми і що в дорослому віці я напишу не одну сторінку про ці племена ( <g/> зокрема
doc#81 , в воєнному <g/> , окупованому німцями Львові я прочитав книжки-памфлети Юрія Липи про
doc#81 . Коли <g/> , виходячи і бачачи <g/> , що хтось іде за мною <g/> , я притримував двері для того другого <g/> . Якщо в мене
doc#81 таємниці <g/> , про які я не чув ні дома <g/> , ні в школі <g/> . Я був захоплений і гордий <g/> , що вже знаю про ці речі і
doc#81 . У ті роки дуже висуватися було ризиковано <g/> . Мене стримувало від цього те <g/> , що я мав невідповідне
doc#81 цих видань <g/> . Ними користався пізніше від мене Булаховський <g/> , коли писав свій двотомовий опис
doc#81 я не знав ні терміну <g/> , ні поняття <g/> , але це те <g/> , що я спробував зробити <g/> . Про « <g/> високий <g/> » образ поеми
doc#81 , власне <g/> , далеко тяжчі <g/> . Але <g/> , мабуть <g/> , якби я сьогодні опинився в таких ситуаціях <g/> , я б діяв
doc#81 . Маски були потрібні тому <g/> , що ми грали звірів <g/> . Я грав Осла <g/> , роля моя була невелика <g/> , я виступав у
doc#81 . Дещо з них завчалося напам'ять <g/> . Але я вже тоді не мав смаку до програмової й
doc#81 . Символістів <g/> , акмеїстів <g/> , футуристів я тоді не знав <g/> . Мої вірші мали бути старомодними <g/> .
doc#81 . Кусник іншого опусу <g/> , про симфонію Бетговена я вже навів <g/> . Це все <g/> , що лишилося в моїй пам'яті <g/> , а
doc#81 з чортами <g/> , відьмами <g/> , чарівними квітами <g/> . Вони мені западали в уяву <g/> , але не як мистецтво <g/> , а як
doc#81 . </p><p> І ця врівноважена відповідь стала для мене тим <g/> , чим було видіння Бога в розчиненому небі
doc#81 мали бути <g/> , і цього мені вистачало <g/> . Нарешті <g/> , мені потрібні були п'єси <g/> . І я їх купував <g/> . Так <g/> , мати
doc#81 бути українцем стало державним злочином <g/> . Але я не пригадую ні одного випадку <g/> , коли б вона