Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#14 <p> У хвилину відпливання від континенту <g/> , де лежить географічна Україна <g/> , невгавність хвиль здається чи не ближчою від польових дзвінків <g/> .
doc#15 Я <g/> , здається <g/> , не помилюся <g/> , коли скажу <g/> , що встановлення називних речень як особливої синтаксичної конструкції належить російському мовознавству <g/> .
doc#15 " <g/> , Кудрявський продовжує <g/> : </p><p> Мені здається <g/> , що такі речення без дієслівного присудка мають однакове право на існування <g/> , як і речення безособові <g/> .
doc#15 Але не визнавати їх за речення <g/> , мені здається <g/> , ми не маємо жадного права <g/> . </p>
doc#15 <p> Таке становище здається нам <g/> , звиклим до цього поняття <g/> , дивним <g/> , але <g/> , наскільки можу про це судити <g/> , граматика таких мов <g/> , як польська <g/> , чеська <g/> , сербська <g/> , німецька і <g/> , очевидно <g/> , інших західньоевропейських мов і тепер <g/> , як правило <g/> , не оперує цим поняттям <g/> , не кажучи вже про старі праці <g/> , як <g/> , приміром <g/> , польська синтакса Малецького або сербська Маретіча и <g/> , які чи то зовсім не подають навіть прикладів називних речень <g/> , чи то розглядають їх як звичайні неповні <g/> , не кажучи про порівняльно-синтакичну роботу В. Яґіча « <g/> Beiträge zur slavischen Syntax <g/> » <g/> , який
doc#15 Кладучи в основу визначення речення його співвідносність з дійсністю <g/> , що виявляється передусім у його модальності <g/> , Ріс <g/> , здавалося б <g/> , повинен був би погодитися з тим <g/> , що називні речення - це не просто імена <g/> , а речення <g/> , хоч і особливої структури <g/> .
doc#15 <p> Коріння багатьох неясностей слід шукати <g/> , здається мені <g/> , в тому напрямі <g/> , яким йшло вивчення називних речень і полеміка коло них <g/> .
doc#15 <p> Здавалося б <g/> , що мусимо знайти в ній багато називних речень <g/> .
doc#15 Частини його тіла вуглуваті <g/> , погано припасовані одна до одної <g/> , здається <g/> , вони склепані з заліза у цій кузні <g/> .
doc#15 В усній мові називні речення здаються дещо неорганізованими <g/> .
doc#16 І <g/> , здається <g/> , не буде помилкою сказати <g/> , що своїх найбільших ворогів вона воліє замовчувати — принаймні починаючи під середини 30-х років <g/> . </p>
doc#16 Не свою теорію і практику він будував на українських традиціях <g/> , а з українських традицій він намагався висмикнути ті шматочки й клаптики <g/> , які <g/> , здавалося йому <g/> , зміцнювали захитану будову його поглядів і висновків <g/> .
doc#16 Але ми твердимо <g/> , що при найбільшій зараженості чужим духом <g/> , при найбільшому занепаді не може цілковито зникнути своє <g/> , відбувається певне схрещення <g/> , певне взаємонакладання елементів <g/> , і <g/> , отже <g/> , уважний дослідник завжди відкриє щось своє навіть у найбільше <g/> , здавалося б <g/> , відчужених від традиції діячів своєї культури ( <g/> як це ми робимо з самим Донцовим <g/> ) <g/> .
doc#16 Пруст створив свій велетенський роман <g/> , який свідчив про крайню <g/> , здавалося б <g/> , межу душевної спустошености буржуазного інтелігента <g/> » <g/> .
doc#16 Історія часто так зло жартує зі своїми діячами <g/> , і дуже часто вони роблять зовсім не те <g/> , ІЦО хотіли були зробити і за що навіть <g/> , як їм здається <g/> , тільки і дбають <g/> .
doc#16 І якщо в характеристиці суті вісниківства ми були згодні з розумною статтею Р. Лісового <g/> , то тут ним здається <g/> , що він підійшов до справи надто льокально <g/> , обмежившися на маштабах галицьких <g/> , тоді як з нашого погляду донцовщина не була явищем тільки галицьким <g/> , а була логічним і неминучим висновком з тієї самої революції сходу і її поразки на Україні <g/> , нерозуміння якої Р. Лісовий закидає галицьким поколінням <g/> . </p>
doc#16 Люди — часто справді героїчно й саможертовно — хочуть « <g/> ущасливити <g/> » народ і здійснити його ( <g/> так їм здається <g/> ) ідеали всупереч волі народу або незалежно від нього <g/> . </p>
doc#16 <p> Рух <g/> , що свого часу опікся на зустрічі з масами <g/> , рух <g/> , що <g/> , здавалося <g/> , почав розвиватися поза масами <g/> , знов з цими масами зустрівся <g/> .
doc#16 Йому все здається <g/> , що перед ним його старі вороги — з породи Шаповалова <g/> , Винниченка <g/> , з породи ста- рогалицького заскорузлого обивательства <g/> .
doc#16 І ось коли <g/> , здається <g/> , наша політична ідея почала приймати окреслену й ясну форму <g/> , проти неї розпочався систематичний похід в деяких кругах еміграції в Німеччині <g/> : проти її ( <g/> ?