Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 Він звик бути сам і поринати « <g/> у хатню тишу і самотню думу <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , але йому тяжко відчувати <g/> , що вже стільки « <g/> літ один німує він у нетрях захололих <g/> » ( <g/> « <g/> Чернишевський у Вілюйську <g/> » <g/> ) <g/> , і він з болем і страхом бачить себе « <g/> старого <g/> , кволого <g/> , забутого всіма <g/> » ( <g/> « <g/> Овідій <g/> » <g/> ) <g/> , Він знудився щоденним сірим побутом <g/> , потребою « <g/> всякдень стрівати на річнім кругу <g/> » все те саме ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) <g/> , а чужа радість у ньому хіба « <g/> лиш нудьгу всередині сколише <g/> » ( <g/> « <g/> Ворожіння <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#35 вірш « <g/> Один багатий <g/> , на другім лати <g/> » <g/> ) <g/> , він знає <g/> , що « <g/> то потіша хлопа <g/> , коли в полі копа <g/> » і що « <g/> Хто має panem ( <g/> хліб <g/> ) <g/> , Той єсть паном <g/> » <g/> , — тільки усунути ці контрасти він хоче не боротьбою <g/> , а національною згодою <g/> .
doc#40 : « <g/> Вісім яєць <g/> , зварених накруто ( <g/> = вкруту <g/> ) <g/> , він опустив в холодну воду <g/> » ( <g/> Йог <g/> .
doc#10 Давши дуже цінну з погляду лінгвістичної географії характеристику окремих ізоглос на Чернігівщині <g/> , як от межа акання і ствердіння ц ( <g/> 16 <g/> , 264 й далі <g/> ) <g/> , він був змушений у проведенні загальної межі піти за Карським <g/> , що сперся <g/> , як відомо <g/> , на один довільно вибраний </p><p> критерій — ствердіння приголосних перед е <g/> , и ( <g/> 16 <g/> , 267 <g/> ) <g/> , — дарма що від уваги Ганцова не втік той факт <g/> , що навіть це явище не має однієї суцільної межі <g/> , бо різні типи приголосних не з однаковою послідовністю тверднуть або м'якшаться <g/> .
doc#10 Він закидає Шахматовським прамовним концепціям <g/> , що вони “ <g/> дуже нереальні <g/> ” ( <g/> 6 <g/> , 253 і далі <g/> ) <g/> , він пункт за пунктом доводить неможливість “ з'ясувати лінгвістичну єдність східніх слов'ян <g/> …
doc#81 Завжди стриманий <g/> , завжди контролюючий себе <g/> , завжди готовий на привітну усмішку ( <g/> яка ні до чого не зобов'язує <g/> ) <g/> , він здобував довір'я і в тих своїх керівників <g/> , що мали виразний нахил до фюрерства <g/> , як це було в випадку і Царинника ( <g/> на доволі примітивному рівні <g/> ) <g/> , і в випадку Кубійовича ( <g/> на далеко вищому <g/> ) <g/> .
doc#10 Після перебування в Києві <g/> , де він учився у колегії Павла Галагана <g/> , і в Петрограді <g/> , де він студіював в університеті під керівництвом А.Шахматова <g/> , Л.Щерби <g/> , Я.Бодуена де Куртене і М.Фасмера5 <g/> ) <g/> , він на перші відомості про революційно-національний рух на Україні 1917 р. повертається до Чернігівщини <g/> , де викладає українську мову й літературу вчителям спершу в Козельці <g/> , а потім — після короткого перебування з такими ж викладами в Херсоні <g/> , — в Ніжені <g/> .
doc#92 Посилаючися на « <g/> сильну оборону <g/> » мене на московській нараді Якобсоном і Е. ( <g/> що казав Е. <g/> , я не знаю <g/> , а щодо Якобсона <g/> , то ми вже бачили тут <g/> , що це була « <g/> оборона <g/> » <g/> , яка пропонувала Білодідові союз у діях проти мене <g/> ) <g/> , він далі формулював <g/> , що — не хоче обороняти мене перед радницями <g/> ; мої політичні погляди були нереалістичні і вели б до підриву демократії в її боротьбі проти тоталітаризму <g/> ; якщо я не здамся <g/> , він піде на публічний скандал <g/> , в якому будуть затерті всі нюанси і пануватиме брутальність <g/> . </p>
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#81 Його вже мобілізували <g/> , він був у військовій шинелі <g/> , завтра його мали вислати на коломосковський фронт ( <g/> звідки він ніколи не повернувся <g/> ) <g/> , він ішов до нас попрощатися <g/> .
doc#46 Коли я сказав про це Симовичеві ( <g/> це був 1943 рік <g/> ) <g/> , він поблажливо посміхнувся і сказав <g/> : </p><p> — Це не поезія <g/> .
doc#62 <p> ( <g/> Авторство спірне <g/> ; </p><p> без сумніву <g/> , не один із суддів з Нюрнберґу <g/> ) </p><p> Що б письменник не писав <g/> , як би своє я не маскував ( <g/> часом навіть від самого себе <g/> ) <g/> , він його виявляє <g/> .
doc#47 Кажучи її словами з нарису про Русову ( <g/> не про себе сказаними <g/> ) <g/> , він був для неї « <g/> вимріяним абстрактом <g/> » <g/> .
doc#47 Народжений на межах Далмації й Паннонії ( <g/> звідси легенда про його слов'янськість <g/> ) <g/> , він був кинений долею й темпераментом до Антіохії <g/> , до Костянтинополя <g/> , до папського двору в Римі <g/> , а останні 34 роки свого життя провів у Вифлеємі <g/> , де тільки бурхливі історичні події доби час від часу порушували спокій його чернечого життя <g/> .
doc#80 Домонтович побачив у цьому матеріял ( <g/> бо все для нього було тільки матеріял для його власної творчости <g/> ) <g/> , він береться за тему життя голляндсько- французького маляра <g/> , і де-не-де він переносить живцем формулювання французького критика <g/> .
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#81 Тоді від батька прислано матері новий пашпорт ( <g/> одружені жінки одержували пашпорт від чоловіка <g/> ) <g/> , він лежить переді мною <g/> : Паспортная книжка бессрочная <g/> .
doc#40 , він хоче — йому хочеться <g/> , він співає — йому співається ( <g/> див <g/> .
doc#53 , він <g/> , за спогадом останнього <g/> , сказав <g/> : « <g/> Візьміть цей начерк <g/> , можливо <g/> , він коли-небудь згодиться » <g/> . </p>
doc#81 Гузюк мав баб'яче обличчя й спокій у рухах <g/> , Черепахов у його великих чорних окулярах був увесь Sturm und Drang <g/> , він в'їдався <g/> , вгризався в кожного <g/> , з ким зустрічався <g/> .