Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> Спостережлива і глибока аналіза цієї конструкції сполучається в Pica з явними натяжками і суперечностями <g/> .
doc#15 Правда він кидає натяк на " <g/> літературну трансформацію <g/> " <g/> , якої зазнав у подальшому цей " <g/> біологічний <g/> " називний відмінок <g/> , але він не показує шляхів цієї трансформації і <g/> , думаємо <g/> , не міг би їх показати <g/> .
doc#15 Ми вже бачили <g/> , що називні речення при їх розгляді намагалися за всяку ціну формально відмежувати від неповних речень <g/> , - і це було <g/> , очевидно <g/> , логічно й історично неминуче при теоретичному виділенні цієї категорії з загальної аморфної купи неповних речень <g/> , при її ( <g/> категорії <g/> ) усвідомленні як принципіяльно окремої <g/> .
doc#15 <p> Прослідки цієї конструкції можна вбачати в деяких прикладах <g/> , що їх подає Є. Тимченко <g/> ; хоч в них вже відсутнє власне посесивне слово <g/> , але воно ще можливе <g/> ; проте воно вже не править за присудок - функції останнього виконує особова форма дієслова <g/> .
doc#15 <p> Уже найдавніші наші писані тексти <g/> , як відомо <g/> , поруч з фактами вживання цієї конструкції дають численні приклади її розкладу і заміни або перетворення на конструкції іншого типу <g/> .
doc#15 Називні відмінки вивісок і заголовків мають свою генезу в слові з його називною функцією <g/> , дарма <g/> , що в силу виключного панування цієї функції вони перетворилися зовнішньо ніби на протилежність слова <g/> : в них приглушені узагальнюючі властивості слова і різко розвинені конкретизуючі <g/> . </p>
doc#15 Характеристичним прикладом цієї плутанини може бути стаття Л. Б. Перльмуттера про називні речення <g/> , на якій слід тут коротко спинитися <g/> . </p>
doc#15 Завданням цієї статті й було показати ці переходи <g/> . </p>
doc#16 Так подумати можна було б <g/> , якби Донцов не цитував іншого місця цієї самої статті <g/> .
doc#16 І після цієї купи нісенітниць <g/> , на моє превелике здивування <g/> , я знаходжу своє прізвище <g/> : в дужках стоїть « <g/> Шерех у МУРІ <g/> » <g/> .
doc#16 Він сам це чудово розумів <g/> , і виявом цього стала його теорія про те <g/> , що сучасний український народ не має своєї « <g/> еліти <g/> » <g/> , а складається тільки з « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , « <g/> свинопасів <g/> » <g/> , « <g/> черні <g/> » чи як там ще <g/> , а він <g/> , Донцов <g/> , голосить ідеї саме цієї ( <g/> відсутньої <g/> ) « <g/> еліти <g/> » <g/> .
doc#16 <p> Ототожнення вісниківства з націоналізмом взагалі — це було перше перекручення <g/> , вільне чи мимовільне <g/> , на хибність якого треба було вказати <g/> , щоб у дальшому зрозуміти історичну ролю Донцова і вичерпаність цієї історичної ролі <g/> .
doc#16 Ортеґа-і-Ґассет вказує <g/> , хто є носії поглядів цієї масової людини <g/> : большевизм і фашизм <g/> .
doc#16 Можна по-різному визначати причини цієї поразки <g/> : одні вбачають їх у тому <g/> , що ця революція була занадто революційна <g/> , інші в тому <g/> , що вона була не досить революційна <g/> ; одні в тому <g/> , що вона захопила надто широкі маси <g/> , інші в тому <g/> , що вона не захопила достатньо широких мас <g/> ; одні в суб'єктивних помилках тогочасних провідників нації <g/> , інші в об'єктивному стані речей <g/> , як його підготувала й оформила вся дотогочасна наша історія <g/> , чого не могли змінити жадні індивідуальності <g/> , навіть найгеніяльніші і найпрозорливіші <g/> .
doc#16 Вісниківство можна розуміти тільки як реакцію на поразку Української національної революції <g/> , і як вияв цієї реакції ця течія глибоко трагічна в своїй внутрішній суті <g/> .
doc#16 <p> Чи є теоретики цієї концепції в наш час <g/> ?
doc#16 В статтях Уласа Самчука <g/> , Юрія Дивнича <g/> , в спробах автора цих рядків <g/> , в « <g/> Еней і життя інших <g/> » Юрія Косача почато опрацювання й розгортання цієї концепції <g/> .
doc#17 Ті <g/> , хто протестує проти такого узагальнення цієї сцени <g/> , звичайно <g/> , мають рацію з позицій 1947 року <g/> , але саме так <g/> , а не інакше оцінював дійсність Микола Куліш 1927 року <g/> . </p>
doc#17 Скульптурність теж розкривається низкою ґрадацій <g/> : скуленість сутулого Малахія ( <g/> В. Блавацький <g/> ) відмінна від широко-розкритого <g/> , театрально-картинного жесту Кума ( <g/> Б. Паздрій <g/> ) <g/> , точеність і різьбленість гармонійних поз Любуні ( <g/> Е. Дичківна <g/> ) – від Гротескової застиглости поз двох її сестер ( <g/> М. Мельникова <g/> , О. Карп'якова <g/> ) <g/> , сувора продуманість і симетричність мізансцени першої дії – від позірного хаосу й метання масової сцени в фіналі цієї дії <g/> . </p>
doc#17 Це п'єса глибокої розпуки <g/> , трагічного розпачу ( <g/> і додаймо <g/> : на прикладі цієї п'єси особливо видно <g/> , що песимізм у мистецтві може бути творчим побудником <g/> !