Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 шлях <g/> . Людина в Донцова <g/> , як слушно каже той же Р. Лісовий <g/> , « <g/> далека від того <g/> , щоб бачити світ
doc#16 , що найпопулярнішим поглядом був погляд той <g/> , що поразка національної революції
doc#16 після невдачі перший рух думки звичайно буває той самий <g/> : треба було діяти не так <g/> , як діялося <g/> , а
doc#16 загальний для всіх віків психологічний закон є той <g/> , що не можна бути апостолом <g/> , не відчуваючи
doc#16 або зруйнувати щось <g/> . Всі апостоли гриміли в той самий спосіб проти безбожносте своїх
doc#16 повести <g/> . І тут з величезною силою виявляється той страшний парадокс <g/> , та внутрішня суперечність
doc#16 сил <g/> , сліпій вірі — творчий сумнів <g/> , той самий <g/> , який свого часу примусив вісниківців
doc#17 розпростовується й ніби виростає <g/> , лишається той же уривчасто-стриманий тон з несподіваними
doc#18 , мов у градовій хмарі <g/> » <g/> , і годі сказати <g/> , що той клекіт означає <g/> . Як у Пушкіновому « <g/> Борисі
doc#18 « <g/> Мойсеєм <g/> » <g/> , — його дата — лютий 1905 року <g/> : « <g/> Тямиш той чудовий уступ у Біблії <g/> : степом проходила буря <g/> ,
doc#18 кров і душу дитині <g/> ? </p><p> Тут у суті речі вже готується той вибух руху до обітованої землі <g/> , та війна і те
doc#18 нидіння в пустелі обіцяє спалах творчих сил в той перший день <g/> , що його гебреям судилося жити без
doc#18 , що його гебреям судилося жити без Мойсея <g/> . Це той « <g/> клекіт глухий <g/> , мов у градовій хмарі <g/> » <g/> , що не
doc#18 в душі <g/> , Наче мокрая глина <g/> » <g/> ; « <g/> Ти ведеш нас у той Ханаан <g/> , мов до вовчої ями <g/> » <g/> ; « <g/> І лунав її рев <g/> , мов
doc#18 своєї мети <g/> , Як бидля в плуг нераде <g/> » <g/> ; « <g/> Наче кінь той здичілий <g/> , летиш У безодню з розгону <g/> » <g/> ; Єгова
doc#19 зовсім недогодним до друку як по сей <g/> , так і но той бік кордону і через те знеохотило до належитої
doc#19 з напасти всю країну <g/> . Тільки тоді здійсниться той ідеал вільного й незаможного селянського
doc#19 дітей <g/> , закінчується повним розчаруванням <g/> : той самий гнітючий лад і на Кубанщині <g/> , так само
doc#19 продовження <g/> , завершення свого розвитку <g/> . А на той час <g/> , коли в героїнь усіх літературних творів
doc#19 білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну