Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Сербії <g/> ) <g/> , вона дуже скоро увібрала в себе мовні традиції народного епосу <g/> , складеного загалом штокавським діялектом <g/> , а далі ( <g/> заходами Загреба <g/> ) ще й деякі традиції мови дальматської поезії XVI —XVII століть <g/> . </p>
doc#9 Тоді <g/> , так само непомітно <g/> , впливав би галицький елемент <g/> , а якби Україна і далі все ниділа <g/> , він став би пануючим <g/> »lviii <g/> .
doc#9 Те <g/> , що лежить далі на південь <g/> , зневажливо схарактеризоване такими словами <g/> : « <g/> Во всей сей полосе наречие употребляется твердое и грубое и от обеих первых отменное <g/> , например <g/> : в Полесье говорят <g/> : конь <g/> , нож <g/> , вол <g/> , в Глухове и Нежине — кунъ <g/> , нуж <g/> , вул <g/> , а за Лубнами — кинь <g/> , ниж <g/> , вил <g/> »lxxiii <g/> . </p>
doc#9 Маркевич уважає за « <g/> грубі <g/> » вже на південь від чернігівських положені говірки — назвімо їх тут і далі умовно полтавськими <g/> , — а ті <g/> , що лежать на північ від чернігівських <g/> , себто в термінології Шафонського литовські або поліські <g/> : що ж до чернігівських і полтавських говірок <g/> , то вони для нього вже стоять на одному рівні <g/> .
doc#10 Проти російського слова вони подавали спершу його прямий український відповідник <g/> , а далі більш-менш повно українську синоніміку цього відповідника <g/> .
doc#10 далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 <p> Ось цей список його праць у хронологічному порядку їх появи в друку <g/> , і далі я буду цитувати їх за нумерами в цьому списку4 <g/> ) <g/> : </p><p> 1. Українська мова <g/> .
doc#10 Від 1 жовтня 1918 р. Ганцова прикомандировується до молодої катедри української мови в Київському університеті ( <g/> це була доба Гетьманату <g/> ) <g/> , а далі <g/> , як ми вже бачили <g/> , майже від заснування Української Академії Наук Ганцов зв'язує своє життя й діяльність з цією інституцією <g/> .
doc#10 Ганцов відкидає спробу Михальчука пояснити появу і в південно-українських говірках з системи мови13 <g/> ) <g/> , а йде за Шахматовим у чисто фонетичному поясненні всіх змін <g/> , тільки виводить на відміну від Шахматова усі монофтонги не з другої частини “ <g/> дифтонга <g/> ” <g/> , а з його першої частини ( <g/> 4 <g/> , 136 і далі <g/> ) <g/> .
doc#10 Ганцов спершу просто додає до них четверту групу ( <g/> 4 <g/> , 11 <g/> ) <g/> ; далі він виступає з твердженням про 5 груп <g/> , уважаючи <g/> , очевидно <g/> , білоруську мову теж за первісну <g/> : “ <g/> Отже <g/> , попри все <g/> , ми мусимо розрізняти на східнослов'янському грунті принаймні п'ять первісних говіркових груп <g/> , а саме <g/> : північноросійську <g/> , південноросійську <g/> , білоруську <g/> , північносхідну українську <g/> , або поліську <g/> , і південно-західну українську <g/> ” ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 216 <g/> ) <g/> .
doc#10 Південно-східні говірки Ганцов слідом за Михальчуком уважає за наслідок вимішування на степовому і почасти лісостеповому просторі представників південно-західніх і північних говірок <g/> ; нове в Ганцова те <g/> , що він відносить постання цих говірок на пізніший час — 16—17 сторіччя ( <g/> 5 <g/> , 83 <g/> , 110 <g/> ) і підкреслює їх південно-західну основу <g/> , що визначила їх фонетичну систему <g/> , тоді як північні говірки вплинули більше на морфологічну систему <g/> , бо вона була простіша на півночі ( <g/> 5 <g/> , 121 і далі <g/> ) <g/> .
doc#10 Південно-київські говірки Ганцов уважає за результат тривалого співжиття північних і південних говірок <g/> , почасти також — південно-західніх і південно-східніх <g/> , вбачаючи в цьому підставу постання літературної мови на їх основі ( <g/> 5 <g/> , 132 й далі <g/> ; 12 <g/> , 228 <g/> ) <g/> .
doc#10 Давши дуже цінну з погляду лінгвістичної географії характеристику окремих ізоглос на Чернігівщині <g/> , як от межа акання і ствердіння ц ( <g/> 16 <g/> , 264 й далі <g/> ) <g/> , він був змушений у проведенні загальної межі піти за Карським <g/> , що сперся <g/> , як відомо <g/> , на один довільно вибраний </p><p> критерій — ствердіння приголосних перед е <g/> , и ( <g/> 16 <g/> , 267 <g/> ) <g/> , — дарма що від уваги Ганцова не втік той факт <g/> , що навіть це явище не має однієї суцільної межі <g/> , бо різні типи приголосних не з однаковою послідовністю тверднуть або м'якшаться <g/> .
doc#10 Та про зв'язки Ганцова з Шахматовим буде ще мова далі <g/> . </p>
doc#10 Це питання ствердіння р і ц <g/> , окремого в південних говірках <g/> , окремого в південнозахідніх ( <g/> 5 <g/> , 85 <g/> ; у 2 <g/> , 191 Ганцов ще недоцінював вагу цього явища <g/> ) <g/> ; почасти в питанні рефлексації ȩ ( <g/> 5 <g/> , 95 і далі <g/> ) <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , в питанні розвитку і в префіксах типу зі- <g/> , піді- <g/> , розі- <g/> , що не мали безпосередніх історичних підстав для розвитку цього і. Цьому останньому питанню присвячена в Ганцова спеціяльна праця ( <g/> 13 <g/> ) <g/> , при чому і тут за головний аргумент і вихідний пункт правлять говірки південної Чернігівщини <g/> . </p>
doc#10 Ганцов прямо наводить відповідне визначення Щерби ( <g/> 4 <g/> , 119 <g/> ) і далі в аналізі північно-українських поліфтонгів спирається на так сприйнятий фонематичний принцип <g/> , посилаючися не раз на “ <g/> психіку північних українців <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 13122 <g/> ) <g/> .
doc#10 Фонетичний підхід дає Ганцову змогу абстрагуватися <g/> , коли треба <g/> , від звукових реалізацій північно-українських поліфтонгів ( <g/> 5 <g/> , 90 <g/> ) <g/> ; дає йому змогу висловити цікаві міркування про однофонемність звуків и — і в північно-українських говірках при їх двофонемності в південнозахідніх говірках ( <g/> 5 <g/> , 196 і далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 <p> Спираючись на деякі побіжні завваги <g/> , можна думати <g/> , що Ганцов еволюціонував далі в напрямі переборення психологічносте фонематичного принципу в Щерби <g/> .
doc#10 “ <g/> принцип старожитності <g/> " <g/> , себто давності залюднсння даної частини української території ( <g/> 5 <g/> , 110 і далі <g/> ) <g/> , що дає йому змогу виділити південносхідні українські говірки від решти українських говірок <g/> .
doc#10 Він закидає Шахматовським прамовним концепціям <g/> , що вони “ <g/> дуже нереальні <g/> ” ( <g/> 6 <g/> , 253 і далі <g/> ) <g/> , він пункт за пунктом доводить неможливість “ з'ясувати лінгвістичну єдність східніх слов'ян <g/> …