Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#42 <p> Кожна поетична мрія перетворюється на огидну бабу <g/> , бо вона існує поза поетом <g/> .
doc#43 Але наскільки йому ця історія в її судовому лляні була байдужа <g/> , видно хоч би з того <g/> , що він так і не показав <g/> , чи вбито цю жінку <g/> , чи вона виїхала з міста <g/> .
doc#43 « <g/> Наша думка <g/> , — що вона бачить <g/> ?
doc#46 ) </p><p> Про Донцова ми не говорили <g/> , але кілька разів <g/> , не називаючи <g/> , вона сказала <g/> : « <g/> Мій чоловік <g/> » <g/> .
doc#47 <p> І нашими не будуть наші діти <g/> , </p><p> згубивши Батьківщини образок <g/> , — </p><p> писала вона ще в « <g/> Єронимі <g/> » <g/> . </p>
doc#47 У статті « <g/> Народження ідола <g/> » вона з пошаною й приязню згадує професорів В. Штеха й К. Шоврека <g/> .
doc#47 А поза тим із « <g/> народом <g/> » вона зустрілася вже в Ашаффенбурзі та в Міннеаполісі <g/> , він тепер звався еміграцією <g/> , і <g/> , позичаючи перо в Данте й Тої <g/> , устами Єронима <g/> , вона ( <g/> чи то пак Єроним <g/> ) визнала його за вартого знищення <g/> : </p><p> Пошли чуму <g/> !
doc#47 А поза тим із « <g/> народом <g/> » вона зустрілася вже в Ашаффенбурзі та в Міннеаполісі <g/> , він тепер звався еміграцією <g/> , і <g/> , позичаючи перо в Данте й Тої <g/> , устами Єронима <g/> , вона ( <g/> чи то пак Єроним <g/> ) визнала його за вартого знищення <g/> : </p><p> Пошли чуму <g/> !
doc#47 Якби вона прочитала « <g/> Вир <g/> » Тютюнника <g/> , вона б ужахнулася або обурилася <g/> .
doc#47 Але свій стиль вона вибудувала <g/> , свій духовий світ <g/> .
doc#48 Коли людина знає свою мерзенність і мучиться від цього — вона може стати іншою <g/> .
doc#48 Тут з імпресіоністичної манери взято максимум того <g/> , що вона може дати <g/> .
doc#49 Так нормальна людина в нормальних обставинах не думає про те <g/> , що вона дихає повітрям <g/> .
doc#50 І коли дме вітер <g/> , вона хвилюється і рветься до океану <g/> .
doc#50 Вона розривала єдину лінію викладу майже обов'язковою пуантою останніх двох рядків <g/> , вона надавала певної механічности членуванню вірша <g/> .
doc#51 Бо вона справді була побудована на широкій аналізі <g/> , на тверезому оцінюванні <g/> , на синтезі <g/> .
doc#52 І не дісталася вона на Рязанщину <g/> , і не читають росіяни українських творів <g/> .
doc#52 Звичайно <g/> , в умовах нелюдського гніту вона практично доцільна <g/> , бо творить лінію фронту <g/> ; вона практично доцільна <g/> , бо вона не заборонена законами СРСР <g/> ; але вона йде поза ці межі <g/> , стає частиною нової віри <g/> , нової релігії в первісному <g/> , етимологічному сенсі цього слова <g/> , від латинського religo « <g/> знов зв'язую <g/> » <g/> .
doc#53 — треба ( <g/> Номис 9848 <g/> ) <g/> ; Добри зубы <g/> , що й кисиль идять ( <g/> Номис 2048 <g/> ) <g/> ; Не в тим сила <g/> , що кобыла сыва <g/> , а як вона везе ( <g/> Номис 7221 <g/> ) <g/> ; Не те <g/> , що мете <g/> , а те <g/> , що з верху йде ( <g/> Номис 7234 <g/> ) <g/> ; Не все те переймать <g/> , що на води плыве ( <g/> Номис 3297 <g/> ) <g/> ; Не тилько свита <g/> , що в викни ( <g/> Номис 5229 <g/> ) <g/> ; Добра та рич <g/> , що е в хати пич ( <g/> Номис 5513 <g/> , 7222 <g/> ) <g/> ; Не бійся тій собакы <g/> , що бреше ( <g/> Номис 7254 <g/> ) <g/> ; Дарма верба <g/> , що груш нема <g/> : нехай и не родить ( <g/> Номис 11914 <g/> , 13855 <g/> ) <g/> ; На те коваль клищи
doc#53 Виразна вона і в випадку букварів Куліша й Гатцука <g/> , але рамки цієї статті не дозволяють розглянути всі тогочасні букварі <g/> .