Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 : Шй <g/> ) <g/> ; догар ( <g/> а <g/> ) ( <g/> я <g/> ) ти ( <g/> « <g/> Найгірше <g/> , пане-брате <g/> , догарає Оте <g/> , що нам не вірять <g/> » — « <g/> Бояриня <g/> » <g/> , VII <g/> , 135 <g/> ; Жел <g/> .
doc#72 <p> Але виступи Сталіна треба доповнити ( <g/> а в дечому й скореґувати <g/> ) матеріялами П'ятого конґресу Комуністичного Інтернаціоналу <g/> .
doc#74 <p> Виступи Сталіна треба доповнити ( <g/> а в дечому й скореґувати <g/> ) матеріялами П'ятого конґресу Комуністичного Інтернаціоналу <g/> .
doc#40 З погляду формально-логічного слово думу в першому реченні <g/> , слово слав у другому реченні — зайві <g/> , бож думати можна тільки думу ( <g/> а не <g/> , скажімо <g/> , книжку <g/> , весну або країну <g/> ) <g/> , ɐWɐƆ ɐʚɐVƆ ɐ в собі є слава <g/> , без додатку слав <g/> .
doc#40 : двоє очей ( <g/> основа однини ок ( <g/> о <g/> ) — основа множини оч ( <g/> і <g/> ) <g/> ) <g/> , двоє друзів ( <g/> основа однини друг — основа множини друз ( <g/> і <g/> ) <g/> ) <g/> , троє дівчат ( <g/> основа однини дівч ( <g/> ин <g/> ) ( <g/> а <g/> ) ( <g/> основа множини дівчат ( <g/> а <g/> ) <g/> , четверо селян ( <g/> основа однини селянин — основа множини селян ( <g/> и <g/> ) <g/> ) тощо <g/> , пор <g/> .
doc#94 Що ж головне в новому і прастарому звізантійщеному трибі життя ( <g/> а скільки було тих Візантій перед Візантією — Вавилонів <g/> , Асирій і інших зажерливих імперій Сходу <g/> , Господи <g/> , аж згадати страшно <g/> !
doc#46 Я ніяк не міг збагнути <g/> , як він міг мати успіх у жінок ( <g/> а він його <g/> , за всіма свідченнями <g/> , мав <g/> ) <g/> .
doc#65 Далі були статті про двох письменників <g/> , що були заборонені ( <g/> а один з них <g/> , коли не помиляюся <g/> , й досі заборонений <g/> ) в СРСР <g/> : Олеся й Черкасенка <g/> .
doc#40 Правда <g/> , під Советами ці книжки заборонені ( <g/> а IV том Академічного словника взагалі не міг бути виданий <g/> ) <g/> , бо вони не відповідають русифікаційній політиці влади <g/> , одначе для вільного українського слова вони й далі лишаються найвищим авторитетом у справі норм української літературної мови <g/> .
doc#82 Але Захід ( <g/> а з ним і українці Заходу <g/> , оті наші ми2 <g/> ) має їх куди менше <g/> , ніж Схід <g/> .
doc#55 Але таке рішення можна вважати за прийнятне <g/> , бо воно відповідає загальній тенденції зблизити ( <g/> а далі <g/> , може <g/> , і злити <g/> ) відміну консонантних іменників жін <g/> .
doc#40 Одначе вставка звуків ( <g/> наростка <g/> ) -ав- у другому прикладі зумовлена не синтаксично <g/> , не вимогами речення <g/> ; вона вносить додаткове значення ( <g/> а саме значення слабшого <g/> , блідішого кольору <g/> ) <g/> .
doc#12 <p> є <g/> ) Заперечна частка не з дієсловами пишеться нарізно <g/> , крім тих дієслів <g/> , які без неї не вживаються або яким вона надає іншого значення ( <g/> а не просто заперечує <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Дзвінкі приголосні звуки перед глухими в літературній мові цілковито зберігають свою дзвінкість <g/> , отже <g/> , скажімо <g/> , зубки вимовляється зубки ( <g/> а не зупки <g/> ) <g/> , ніжка — ніжка ( <g/> а не нішка <g/> ) <g/> , кізці —к'із'ц'і ( <g/> а не к'іс'ц'і <g/> ) тощо <g/> .
doc#72 <p> 52 “ <g/> Теорію <g/> ” <g/> , в якій його обвинувачують <g/> , Лебедь виклав у статті “ <g/> Некоторые вопросы партийного съезда <g/> ” <g/> , “ <g/> Коммунист <g/> ” ч. 59 за 17 березня 1923 р. Головна теза така <g/> : “ <g/> Поставити собі завдання активно українізувати партію <g/> , а <g/> , значить <g/> , і робітничу клясу ( <g/> а за цю справу партія не може взятися <g/> , не поширивши своєї праці і на робітничу клясу <g/> ) тепер буде для інтересів культурного руху заходом реакційним <g/> , бо націоналізація <g/> , тобто штучне насадження української мови в партії і робітничій клясі <g/> , при теперішньому політичному <g/> , економічному та культурному пропорційному розподілі між містом і селом — це значить прийняти погляд нижчої культури села супроти вищої культури міста <g/> ” <g/> . </p>
doc#16 <p> Правда <g/> , при цьому вісниківство розпалювало часом надмірний шовінізм і доводило ненависть до такого градусу <g/> , при якому стають неможливими навіть ті компроміси з окремими групами росіян ( <g/> не кажучи вже про руськомовних українців <g/> ) <g/> , які могли б відколоти ці групи від загального протиукраїнського фронту росіян і <g/> , отже <g/> , були б корисні ( <g/> а в певних умовах доконечні <g/> ) для успіху української справи <g/> .
doc#25 Проблему <g/> , чому старі закінчення давального-місцевого відмінка однини типу земли <g/> , кости ( <g/> а в останньому випадку це стосується також і називного-знахідного відмінка множини <g/> ) <g/> , зберігані великою мірою в західньоукраїнських говірках <g/> , у решті говірок заступлені типом землі <g/> , кості <g/> , — він розв'язує тим <g/> , що тут впливали іменники “ <g/> твердого <g/> ” типу ( <g/> вода — воді <g/> ) <g/> .
doc#40 Особливо видатним майстром цих засобів був М. Коцюбинський ( <g/> а також В. Стефаник <g/> ) <g/> , з творчости якого переважно й узяті дальші приклади <g/> . </p>
doc#27 <p> Попередня теза вже привела нас до розмови про слово в концепції Куліша ( <g/> а між іншим <g/> , і Шевченка <g/> ) <g/> .
doc#81 З євреїв <g/> , але сільських — його батько був сільським ковалем десь на Кіровоградщині ( <g/> а його вчителем був у Кіровоградському педагогічному інституті учень Потебні Василь Харцієв <g/> ) <g/> , — Лев Юхимович був більшим українським патріотом <g/> , ніж багато з його перевесників-українців <g/> .