Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Як зауважив Дурново ( <g/> цит <g/> .
doc#10 14—38. </p><p> 13. Як водили перегеню <g/> .
doc#10 Як настільна книга літературних редакторів вона визначила собою ввесь напрям їх праці на довгі роки <g/> .
doc#10 <p> Як і в випадку Ганцова <g/> , через переслідування української науки й культури ці задуми не змогли здійснитися <g/> .
doc#10 Як і Шухардт <g/> , Курило не задовольнялась загальними характеристиками діалектних груп <g/> : “ <g/> Одним із важливих завдань діалектології є вказати як на окремі переходові явища <g/> , так і на групи переходових говірок <g/> , вказати на внутрішній зв'язок між тими групами <g/> , які становлять кожна більш-менш об'єднану язикову цілість <g/> ” ( <g/> 21 <g/> , 404 <g/> ) <g/> .
doc#10 Ще більше наголошена ця теза — хоч може почасти й вимушено — в формулюванні <g/> : “ <g/> Як функція соціяльна мова й не може мати сталих тенденцій <g/> , від соціальних умов незалежних <g/> ” ( <g/> 23 <g/> , 233 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Як розвивалися й поглиблювалися погляди Курило <g/> , як багато вона працювала над тим <g/> , щоб бути на рівні світової лінгвістики <g/> , показує зокрема розвиток її підходу до тієї частини теоретичного мовознавства й лінгвістичної методології <g/> , яка її найбільше цікавила <g/> , — я маю на увазі питання фонетики й фонології <g/> .
doc#11 Як на кожній мапі міста <g/> .
doc#11 Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> .
doc#11 Як на I impression Кльода Моне <g/> , що дала назву імпресіонізмові <g/> , а тут перенесена у вічну несталість міста каналів <g/> , ілюзій <g/> , феєрій <g/> , казок Карло Ґоцці <g/> , не дуже дитячих <g/> , та й не дорослих <g/> , смерти <g/> . </p>
doc#11 Як казали в старій Галичині ( <g/> 1848 <g/> ) <g/> , — « <g/> Най буде <g/> » <g/> .
doc#11 Як мені доносять прихильні чорти <g/> , агенти Монсиньйора <g/> , не тільки <g/> .
doc#13 Як у Рембрандта промінь світла з невидимого - і чи реального <g/> ?
doc#13 Як у багатьох нових поезіях Богдана Кравцева <g/> , школа київських неоклясиків <g/> , защеплена у Львові <g/> , стала основою шукань — як синтезувати її з українським <g/> , як впоїти її в національне <g/> .
doc#15 <p> Як же трактувалося тоді ( <g/> і раніше <g/> ) те <g/> , що ми тепер звемо називним реченням <g/> ?
doc#15 <p> Як абсолютно безприсудкові розглядаються ті слова і словосполучення <g/> , які Пєшковський називає екзистенціяльними називними реченнями <g/> , причому вони поділяються на фрази з іменниками речовими ( <g/> " <g/> предметными <g/> " <g/> ) <g/> , з іменниками <g/> , що походять від дієслів або означають дії <g/> .
doc#15 <p> Як бачимо <g/> , українські мовознавці <g/> , використовуючи погляди Шахматова і Пєшковського <g/> , дуже мало в чому посунули вивчення називного речення вперед <g/> , хоч і констатували його поширеність у сучасній українській літературній мові <g/> . </p>
doc#15 Як розглядати головний член цих словосполук - називний відмінок імени - не встановлено <g/> : одні розглядають його як присудок ( <g/> Пєшковський <g/> ) <g/> , другі - як підмет ( <g/> Булаховський <g/> ) <g/> , треті - як сполучення підмета з присудком ( <g/> Шахматов <g/> ) <g/> .
doc#15 Як такий <g/> , цей спосіб вислову має виразно літературний характер <g/> ; у звичайній повсякденній мові дорослих він ледве чи трапляється <g/> .
doc#15 Як примирити це з першим твердженням - невідомо <g/> . </p>