This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 | поки билось і сіклось <g/> , </p><p> Жар на солому впав якось <g/> , </p><p> | І | запалало все кругом <g/> , </p><p> Горить костром тим трупам |
doc#4 | , </p><p> Ти Розум без Душі <g/> , Ти не Причина й </p><p> не Мета <g/> . </p><p> | І | не збагне Тебе й молитва грішника остання </p><p> на |
doc#4 | — </p><p><g/> … засмітила моря і ріки <g/> , </p><p> кров'ю вмила поля <g/> … </p><p> | І | невжеж </p><p> кружлятиме з нею повіки </p><p> ця прекрасна |
doc#4 | , </p><p> поцілуй від мене свої сині очі <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Внукам <g/> » <g/> ) </p><p> | І | подумати тільки <g/> , що цей набубнявілий емоцією |
doc#4 | образ героя збірки — портрет самої авторки <g/> . | І | ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого |
doc#4 | » <g/> , у « <g/> нових <g/> » поезіях розкидані серед інших <g/> . | І | знову це зовсім виправдане <g/> . Адже всі « <g/> дійові |
doc#4 | нагадують « <g/> Материнки <g/> » Оксани Лятуринської <g/> . | І | вони тим миліші <g/> , чим віддаленіші й недосяжніші |
doc#4 | або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють | І | з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового |
doc#4 | дум <g/> » <g/> ) </p><p> Можна її заспокоїти <g/> : вишні родять <g/> . | І | Руда включена до « <g/> Словника гідронімів України |
doc#4 | України <g/> » під редакцією К. Ці- луйка ( <g/> К. <g/> , 1979 <g/> ) <g/> . | І | кольори сонця й неба <g/> , що про них двічі згадує |
doc#4 | мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> | І | затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться |
doc#4 | , серце <g/> , душу <g/> , життя « <g/> хижацькими кігтями <g/> » <g/> . | І | звідси відчайне — </p><p> Янголе <g/> , чорний воїне <g/> ! </p><p> Я не |
doc#4 | поза поетичним світом <g/> , нічого не розв'язують <g/> . | І | в цьому принада поезії <g/> , а в їхньому багатстві й |
doc#4 | лицар — тільки один з аспектів комплексу Іова <g/> . | І | нагадаю <g/> , що ці два основні комплекси |
doc#4 | другого <g/> . </p><p> Як кажуть французи <g/> , c'est la vie <g/> . | І | додам <g/> , хоч вони так не кажуть <g/> : C'est la poesie <g/> . </p> |
doc#4 | не наукову розвідку <g/> , а суб'єктивні враження <g/> . | І | в головному <g/> , тепер можна вже й це сказати <g/> , |
doc#4 | , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> . | І | ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо |
doc#4 | , </p><p> кожне слово значущим стане <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Старість <g/> » <g/> ) </p><p> | І | мотив для цього виклику порожнім словам — не |
doc#4 | пейзажу <g/> ? Солодка беззахисність від смерти <g/> ? | І | в'язниця тут — тіло для душі <g/> ? Прозаїчне |
doc#5 | драма <g/> » – про кохання <g/> . Про відміни кохання <g/> . | І | про відміни кінців кохання <g/> . П'ять чоловіків |