Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 поки билось і сіклось <g/> , </p><p> Жар на солому впав якось <g/> , </p><p> І запалало все кругом <g/> , </p><p> Горить костром тим трупам
doc#4 , </p><p> Ти Розум без Душі <g/> , Ти не Причина й </p><p> не Мета <g/> . </p><p> І не збагне Тебе й молитва грішника остання </p><p> на
doc#4 — </p><p><g/> … засмітила моря і ріки <g/> , </p><p> кров'ю вмила поля <g/> … </p><p> І невжеж </p><p> кружлятиме з нею повіки </p><p> ця прекрасна
doc#4 , </p><p> поцілуй від мене свої сині очі <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Внукам <g/> » <g/> ) </p><p> І подумати тільки <g/> , що цей набубнявілий емоцією
doc#4 образ героя збірки — портрет самої авторки <g/> . І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого
doc#4 » <g/> , у « <g/> нових <g/> » поезіях розкидані серед інших <g/> . І знову це зовсім виправдане <g/> . Адже всі « <g/> дійові
doc#4 нагадують « <g/> Материнки <g/> » Оксани Лятуринської <g/> . І вони тим миліші <g/> , чим віддаленіші й недосяжніші
doc#4 або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового
doc#4 дум <g/> » <g/> ) </p><p> Можна її заспокоїти <g/> : вишні родять <g/> . І Руда включена до « <g/> Словника гідронімів України
doc#4 України <g/> » під редакцією К. Ці- луйка ( <g/> К. <g/> , 1979 <g/> ) <g/> . І кольори сонця й неба <g/> , що про них двічі згадує
doc#4 мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> І затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться
doc#4 , серце <g/> , душу <g/> , життя « <g/> хижацькими кігтями <g/> » <g/> . І звідси відчайне — </p><p> Янголе <g/> , чорний воїне <g/> ! </p><p> Я не
doc#4 поза поетичним світом <g/> , нічого не розв'язують <g/> . І в цьому принада поезії <g/> , а в їхньому багатстві й
doc#4 лицар — тільки один з аспектів комплексу Іова <g/> . І нагадаю <g/> , що ці два основні комплекси
doc#4 другого <g/> . </p><p> Як кажуть французи <g/> , c'est la vie <g/> . І додам <g/> , хоч вони так не кажуть <g/> : C'est la poesie <g/> . </p>
doc#4 не наукову розвідку <g/> , а суб'єктивні враження <g/> . І в головному <g/> , тепер можна вже й це сказати <g/> ,
doc#4 , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> . І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо
doc#4 , </p><p> кожне слово значущим стане <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Старість <g/> » <g/> ) </p><p> І мотив для цього виклику порожнім словам — не
doc#4 пейзажу <g/> ? Солодка беззахисність від смерти <g/> ? І в'язниця тут — тіло для душі <g/> ? Прозаїчне
doc#5 драма <g/> » – про кохання <g/> . Про відміни кохання <g/> . І про відміни кінців кохання <g/> . П'ять чоловіків