Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Не скажу <g/> , що я це усвідомив тоді <g/> , 1919 року <g/> .
doc#81 Юра Петровський був моїм першим і останнім другом серед росіян <g/> , аж поки я зустрів <g/> , уже в еміµрації <g/> , Бориса Унбеµауна <g/> , та про нього мова буде окремо <g/> , тут скажу тільки <g/> , що він не був скутий путами російської ексклюзивности <g/> , може тому <g/> , що був німецького походження й почасти µрунту <g/> .
doc#81 Не скажу <g/> , щоб він мені не імпонував <g/> , але мені вбачався в ньому новий Вичлінський <g/> , хоч я ніколи не бачив <g/> , щоб він на когонебудь нападав або бив <g/> .
doc#81 <p> Бував я в « <g/> хемвугільські <g/> » часи і в кіні <g/> , але не скажу <g/> , щоб учащав <g/> .
doc#81 Як те дбання виходило — скажу трохи далі <g/> .
doc#81 Далі скажу й про те <g/> , що за них усе таки не забували і визначали їм їхню ролю <g/> . </p>
doc#81 Скажу <g/> , одначе <g/> , що коли вже геть пізніше <g/> , 1953 року і вже в Америці <g/> , моя мати померла <g/> , я знов <g/> , тільки з куди більшою силою <g/> , зазнав того ж болю сирітства <g/> , виставлености на чужий світ і безпорадности супроти нього з його методами Вичлінського <g/> , як тоді <g/> , на вістку про зникнення Булаховського <g/> .
doc#81 Але <g/> , щоб покінчити з ним <g/> , скажу <g/> , що за німців він теж поводився дуже обережно <g/> , не служив у німців <g/> , не брав участи в українському житті <g/> .
doc#81 Не скажу <g/> , що така можливість порятунку не з'являлася в моїй голові <g/> , і не такі думки борознили її в ті місяці близькости до смерти <g/> , я навіть думав <g/> , чи не піти до поліції <g/> , там уже напевно не голодувалося б <g/> , я навіть сказав про таку думку дяді Вові <g/> , Цебенкові <g/> , що не був ніяким дядею <g/> , але був людина дуже практична <g/> , і він тільки сказав <g/> : </p><p> — Ні <g/> , це не для вас <g/> . </p>
doc#92 Оминаючи деталі <g/> , цікаві тільки для фахівців <g/> , скажу <g/> , що для мене суть моєї праці полягала в тому <g/> , щоб показати <g/> , що східньослов'янські племена раннього історичного періоду говорили не цілком одноформною мовою <g/> , а діялектами <g/> , які групувалися в чотири великі групи <g/> .
doc#93 Союзу тих років — двадцятих до 1933 <g/> , — думаю <g/> , не помилюся <g/> , якщо скажу <g/> , що пейзаж театрального життя тоді визначали п'ять новаторських театрів і п'ять режисерів <g/> : «
doc#100 це сказали <g/> ? Від чого б застерегти нас хотіли <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Я Вам скажу <g/> , що з роками начебто треба в глибший патріотизм впадати <g/> , а я схиляюся все
doc#100 Однак скажу <g/> , що я не прихильник когось з літератури викидати <g/> .
doc#101 Я скажу більше <g/> , цілком залежить <g/> .
doc#22 При чому тут <g/> , скажуть вони <g/> , безґрунтянство і діпі <g/> , сьогоднішні корейці і завтрішні європейці чи американці <g/> ?
doc#29 <p> Нам скажуть <g/> : але « <g/> Березіль <g/> » уже грав у Харкові <g/> , коли приїздив у травні 1924-го на короткі гостинні виступи <g/> .
doc#30 <p> От лежить переді мною Ваш милий-премилий листок <g/> , а там і кастальські б'ють джерела <g/> , і комп'ютерство просто тобі ультраестетичне — не виправляти — соромно <g/> , бо скажуть — безграмотно <g/> , а виправляти — така мазанина <g/> , сором на люди показати <g/> , хібащо проголосити це іншою ІПОСТАССЮ якогось пост <g/> …
doc#31 Обізнаний читач їх помітить і відзначить <g/> ; вони скажуть йому <g/> , що « <g/> дух неспокою <g/> » ( <g/> вислів В. Коряка <g/> , підхоплений як свій Хвильовим <g/> , а в 1960-х роках використаний Юрієм Смоличем для характеристики всієї доби <g/> ) в Хвильовому живе і що каяття було вимушене й позірне <g/> .
doc#34 <p> Але тут мені скажуть <g/> : чому ви вказуєте на дрібні помилки і на неправдоподібності в деталях <g/> , коли в повісті Осьмаччиній є далеко більші неточності <g/> , що лежать у самій основі задуму <g/> , ба навіть у назві твору <g/> ?
doc#41 Граф Аморі <g/> , Брешко-Брешковський <g/> , Франсуа <g/> , Семадені <g/> , « <g/> Аполлон <g/> » і « <g/> Історія мистецтва <g/> » Грабаря <g/> , Григорій Іваниця <g/> , Биковець і Павло Комендант <g/> , Валентин і Федоров — як і багато інших імен скажуть сучасникові і киянинові дуже багато <g/> .