Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Але це означає максимальну обережність при запровадженні або навіть пропонуванні змін у літературній мові <g/> , при всякій мовній дискусії тощо <g/> .
doc#9 Але це означає максимальну обережність при запровадженні або навіть пропонуванні змін у літературній мові <g/> , при всякій мовній дискусії тощо <g/> .
doc#9 Причин її <g/> , мабуть <g/> , треба шукати в піднесенні Полтави й пізніше Харкова як культурних центрів при одночасному занепаді старих центрів на Чернігівщині <g/> .
doc#9 <p> Отже <g/> , мова Котляревського при своїй виразній полтавській основі ввібрала в себе з літературної традиції чимало чернігівських елементів <g/> .
doc#9 <p> Виділити північноукраїнські елементи в словнику Шевченка при теперішньому стані українського мовознавства <g/> , коли не порядкуємо ані словниками говірок <g/> , ані словниками мови окремих письменників <g/> , а зокрема надто мало знаємо з цього погляду про рідну говірку Шевченкову <g/> , — річ майже неможлива <g/> .
doc#10 <p> Кінець-кінцем ця праця Ганцова — поважна <g/> , солідна в поводженні з фактами і заслуговує на повне довір'я при будь-яких довідках фактичного характеру <g/> .
doc#10 Звуки ці бувають тільки під наголосом <g/> , при чому експіраторна енерґія падає на ввесь звук <g/> , меншаючи на кінець його ( <g/> отже <g/> , наголос має спадний характер <g/> , — спостереження <g/> , що його потім широко використала О. Курило <g/> ) <g/> .
doc#10 Це питання ствердіння р і ц <g/> , окремого в південних говірках <g/> , окремого в південнозахідніх ( <g/> 5 <g/> , 85 <g/> ; у 2 <g/> , 191 Ганцов ще недоцінював вагу цього явища <g/> ) <g/> ; почасти в питанні рефлексації ȩ ( <g/> 5 <g/> , 95 і далі <g/> ) <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , в питанні розвитку і в префіксах типу зі- <g/> , піді- <g/> , розі- <g/> , що не мали безпосередніх історичних підстав для розвитку цього і. Цьому останньому питанню присвячена в Ганцова спеціяльна праця ( <g/> 13 <g/> ) <g/> , при чому і тут за головний аргумент і вихідний пункт правлять говірки південної Чернігівщини <g/> . </p>
doc#10 При цьому подібно до Щерби того часу фонему він розглядає не як об'єктивну даність системи мови <g/> , а як “ <g/> найкоротше спільне фонетичне уявлення <g/> ” <g/> , себто не суто лінгвістично <g/> , а психологічно <g/> .
doc#10 Фонетичний підхід дає Ганцову змогу абстрагуватися <g/> , коли треба <g/> , від звукових реалізацій північно-українських поліфтонгів ( <g/> 5 <g/> , 90 <g/> ) <g/> ; дає йому змогу висловити цікаві міркування про однофонемність звуків и — і в північно-українських говірках при їх двофонемності в південнозахідніх говірках ( <g/> 5 <g/> , 196 і далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Ствердження суті концепції Ганцова <g/> , часом при полеміці з деталями <g/> , знайдемо в Зілинського ( <g/> цит <g/> .
doc#10 Другим чинником було <g/> , мабуть <g/> , знайомство Олени Борисівни з студентом Варшавського університету Дмитром Курилом <g/> , пізніше старшиною армії УНР і працівником пресового бюра при українській дипломатичній місії в Варшаві5 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Назву з них такі <g/> , як вимога в чужих словах вимовляти ( <g/> й писати <g/> ) завжди и <g/> , за народною вимовою давніше позичених слів типу універсал <g/> , министер ( <g/> 3 <g/> , 169 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний <g/> , -тий до ролі прикметників ( <g/> 5 <g/> , 20 <g/> , 24 <g/> , 2516 <g/> ) <g/> ; спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та ( <g/> типу <g/> : Увійшовши <g/> , та став <g/> , — 5 <g/> , 33 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на -но <g/> , -то ( <g/> 5 <g/> , 35 <g/> ) <g/> ; спроба обмежити <g/> , а то й зовсім усунути родовий відмінок приналежности іменників ( <g/> 5 <g/> , 99 <g/> ) <g/> ; порада вживати <g/> ; і позитивні сполуки однакових частин мови ( <g/> типу <g/> : куми- побратими <g/> , визнати-вимовити — 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> ; спроба відновити двоїну ( <g/> 5 <g/> , 97 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 <p> Так чи так <g/> , на тлі аналогічних книжок першої половини двадцятих років <g/> , що мали визначати напрям розвитку української літературної мови <g/> , книжка Курило вирізнялася сполученням фактичности і історичного тла з практичними висновками й далеко більшою тверезістю і обережністю в висновках при більшій їх широті <g/> .
doc#10 Курило починає звичайно коротким описом села в його історії <g/> , економічному розвитку <g/> , сучасному етапі <g/> ; далі характеризує тих осіб <g/> , що від них безпосередньо роблено записи <g/> , при чому Курило звертає увагу на те <g/> , чи є відмінності в мові різних поколінь <g/> .
doc#10 Курило використала також деякі чужі записи <g/> , але тільки при двох умовах <g/> : що їх робила філологічно освічена людина родом з даної місцевості і що Курило контролювала мову й вимову самої цієї людини <g/> . </p>
doc#10 До Курило загально панував з малими винятками погляд <g/> , що і в українських словах типу двір <g/> , піч розвинулося з старих о <g/> , е <g/> , коли ті спершу подовжилися під впливом занепаду того слабого голосного ъ <g/> , ь <g/> , що був спершу після них і творив наступний склад ( <g/> дворъ >двор <g/> , печь > печ <g/> ) <g/> , а потім перетворилися на дифтонги <g/> , що й собі далі розвинулися в більшості українських говірок в і. При цьому погляді <g/> , що йде від Міклошіча й Потебні <g/> , північноукраїнські дифтонги розглядано як проміжну стадію <g/> , що затрималася досі на півночі <g/> , але колись характеризувала всю українську територію <g/> .
doc#10 Який саме монофтонг при цьому постає <g/> , — це може бути в різних місцевостяь ї <g/> , і тощо — це залежить почасти від того <g/> , на якій стадії розвиток поліфтонга був перерваний новим процесом монофтонгізації <g/> , а почасти визначається ступенем делябіовеляризації попереднього приголосного <g/> .
doc#10 Відмінність між силою наголошених і ненаголошених складів показалася тут далеко меншою <g/> , при чому вона тим менша <g/> , чим далі на захід ( <g/> 17 <g/> , 31 <g/> ; я додав би <g/> , що це спостереження буде правильне <g/> , якщо почати не від східного Поділля <g/> , а від центрального <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Теорія Курило при її новості й оригінальності <g/> , здавалося б <g/> , повинна була викликати жваву дискусію <g/> .