This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | із привокзальних спорожнілих бараків <g/> , хіба що | він | передістався на за- донецький схід ще перед |
doc#0 | німців <g/> . </p><p> На запитання до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи | він | шкодує <g/> , що взяв на себе вимушене зобов'язання |
doc#0 | . Зобов'язання було силуване <g/> , і Н. не шкодував <g/> . | Він | нікому не заподіяв зла і більше прислужився |
doc#0 | Правда <g/> , Сковорода не часто сміявся ( <g/> цю функцію | він | передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів він |
doc#0 | він передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів | він | ставився з відкритим серцем <g/> . У « <g/> Благодарному |
doc#0 | з відкритим серцем <g/> . У « <g/> Благодарному Еродієві <g/> » | він | виписав своє « <g/> Забава єсть врачевство и |
doc#0 | Галицьким з Раднаркомівської вулиці <g/> , | він | <g/> , напевно <g/> , викрутився б з недобровільного |
doc#0 | викрутився б з недобровільного зобов'язання <g/> . | Він | і не з таких халеп видобувався <g/> . </p><p> А погляньте-но <g/> , |
doc#1 | , під кінець складається враження <g/> , що | він | перебуває водночас усюди і ніде <g/> : драматичний |
doc#1 | з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що | він | читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , |
doc#1 | , Т. Шевченко навіть не пробував братися за | нього | ще раз Даремно також шукати в цьому періоді « |
doc#1 | розгортається паралельно <g/> . Започатковується | він | образом вина та єлею <g/> , що течуть у « <g/> черево <g/> » <g/> ; |
doc#1 | і на жанровому аспекті його творчости <g/> : у | нього | раптом з'являється особливий поетичний жанр <g/> , |
doc#1 | Зійшлись <g/> , побрались <g/> » <g/> , процитованому раніше <g/> . | Він | розпочинається п'ятьма дієсловами <g/> . Після « |
doc#1 | в москалі <g/> » <g/> , але і втіленням образу покритки є | він | сам <g/> . Він переймає і пропускає через себе всі |
doc#1 | » <g/> , але і втіленням образу покритки є він сам <g/> . | Він | переймає і пропускає через себе всі образи |
doc#1 | носить пиво з льоху <g/> , є настільки трагічним <g/> , аж з | нього | випливає заперечення побудови Всесвіту <g/> , в |
doc#1 | ресурсів народніх пісень <g/> . Починається | він | образом явора <g/> , оточеного лозою <g/> , калиною та |
doc#1 | того й очікує читач <g/> , так і не матеріялізується <g/> . | Він | ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А |
doc#1 | Шевченка <g/> , « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого | він | написав десь за десять днів до смерти і котрий |