Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 із привокзальних спорожнілих бараків <g/> , хіба що він передістався на за- донецький схід ще перед
doc#0 німців <g/> . </p><p> На запитання до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи він шкодує <g/> , що взяв на себе вимушене зобов'язання
doc#0 . Зобов'язання було силуване <g/> , і Н. не шкодував <g/> . Він нікому не заподіяв зла і більше прислужився
doc#0 Правда <g/> , Сковорода не часто сміявся ( <g/> цю функцію він передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів він
doc#0 він передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів він ставився з відкритим серцем <g/> . У « <g/> Благодарному
doc#0 з відкритим серцем <g/> . У « <g/> Благодарному Еродієві <g/> » він виписав своє « <g/> Забава єсть врачевство и
doc#0 Галицьким з Раднаркомівської вулиці <g/> , він <g/> , напевно <g/> , викрутився б з недобровільного
doc#0 викрутився б з недобровільного зобов'язання <g/> . Він і не з таких халеп видобувався <g/> . </p><p> А погляньте-но <g/> ,
doc#1 , під кінець складається враження <g/> , що він перебуває водночас усюди і ніде <g/> : драматичний
doc#1 з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> ,
doc#1 , Т. Шевченко навіть не пробував братися за нього ще раз Даремно також шукати в цьому періоді «
doc#1 розгортається паралельно <g/> . Започатковується він образом вина та єлею <g/> , що течуть у « <g/> черево <g/> » <g/> ;
doc#1 і на жанровому аспекті його творчости <g/> : у нього раптом з'являється особливий поетичний жанр <g/> ,
doc#1 Зійшлись <g/> , побрались <g/> » <g/> , процитованому раніше <g/> . Він розпочинається п'ятьма дієсловами <g/> . Після «
doc#1 в москалі <g/> » <g/> , але і втіленням образу покритки є він сам <g/> . Він переймає і пропускає через себе всі
doc#1 » <g/> , але і втіленням образу покритки є він сам <g/> . Він переймає і пропускає через себе всі образи
doc#1 носить пиво з льоху <g/> , є настільки трагічним <g/> , аж з нього випливає заперечення побудови Всесвіту <g/> , в
doc#1 ресурсів народніх пісень <g/> . Починається він образом явора <g/> , оточеного лозою <g/> , калиною та
doc#1 того й очікує читач <g/> , так і не матеріялізується <g/> . Він ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А
doc#1 Шевченка <g/> , « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь за десять днів до смерти і котрий