Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 На щастя <g/> , мене від них звільнили через стан здоров'я. Я мав початки туберкульози легень <g/> , жорстокий коліт <g/> , астму <g/> .
doc#81 На щастя <g/> , скільки знаю <g/> , вона зникла з ужитку <g/> .
doc#81 На щастя <g/> , слова попросили з публіки <g/> .
doc#42 На щастя <g/> , це не виключає великого мистецтва <g/> , і світова література збідніла б <g/> , якби виключити з неї Байрона і інших майстрів ляндшафту власної душі <g/> .
doc#87 На щастя <g/> , це не так в повісті Леонида Лимана <g/> , і це не так у дійсності <g/> . </p>
doc#65 На щастя <g/> , я опинився в Лондоні з його першорядною славістичною бібліотекою <g/> , і я провів два з половиною роки в цій бібліотеці <g/> , надолужуючи те <g/> , чого мене позбавив мій “ <g/> солідний радянський заклад <g/> ” <g/> .
doc#81 На щастя <g/> , я саме перед тим прочитав книжку Лежнєва про прозу Пушкіна <g/> , і так пройшов переможно через приготовану ним пастку <g/> . </p>
doc#53 На щастя <g/> , є два суцільні українські тексти <g/> , складені самим Потебнею <g/> , хоч і невеликого розміру <g/> , які дають змогу безпосередньо ввійти до його мовної творчої лябораторії ( <g/> хоч і в них є речі непевні або сумнівні <g/> , зумовлені обставинами їх видання — про що нижче <g/> ) <g/> .
doc#98 На щастя для себе <g/> , Хвильовий тоді ще мав револьвер <g/> …
doc#9 На що ж мусіла спиратися ця буйно розквітла зразу преса в мові <g/> ?
doc#72 На що Коцюбинський відповів ( <g/> 3. VII <g/> .
doc#64 На що спирається це твердження <g/> , записане 2 листопада 1941 р. <g/> , за тиждень після вступу німців до Харкова <g/> ?
doc#81 На що я тільки досить розгублено пробелькотів <g/> , що це для того <g/> , щоб краще викривати націоналізм Грушевського <g/> .
doc#86 На щорічних словоблудствах вони вивалашили Шевченка <g/> , творчість Франка вони звели на « <g/> Не пора <g/> » й « <g/> Каменярі <g/> » <g/> , притрусивши землею « <g/> Зів'яле листя <g/> » чи « <g/> Сойчине крило <g/> » <g/> , і вони не можуть заспокоїтися <g/> , поки тим чи тим способом не позбудуться всього великого й всього справді людського в українській літературі <g/> . </p>
doc#74 На щось більше уряд Леніна не йшов <g/> . </p>
doc#47 ) Третій вірш <g/> , « <g/> На Юконі <g/> » <g/> , вражає своєю штучністю <g/> , а кінчається він прямим запереченням новобаченого й визнанням <g/> : </p><p> Перед очами все стоїть не ця <g/> , не ця країна <g/> , </p><p> В моїх очах стоїть і досі Влтава </p><p> і гради й замчища Землі Пржемисла <g/> . </p>
doc#81 На язику в мене цих слів не було тоді і ніколи потім <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> На язиці слова <g/> , як втоптане у бруді листя <g/> , порожні й вилинялі <g/> » ( <g/> Ле <g/> ) <g/> .
doc#84 На яких півметра вище чи нижче — яке це має значення <g/> ?
doc#89 На якусь « <g/> Сільву <g/> » <g/> , цирк <g/> , естраду заманювати глядача не треба було <g/> , він сам помишляв квитки <g/> , сам платив за них <g/> , сам добивався до залі <g/> .